1. Який перебуває у стані веселощів, радісного збудження; на який навіяно веселий настрій.
2. Який виражає веселість, радість; оживлений, радісний.
-
звершуватися
1. (книжн.) Здійснюватися, відбуватися, ставати реальністю (про події, процеси, дії).
2. (застар., рел.) Доводитися до кінця, завершуватися, набувати остаточної форми або вигляду.
-
звершувати
1. Доконати, здійснити, довести до кінця якусь важливу, урочисту або відповідальну дію; завершити вчинок.
2. (У релігійному контексті) Виконати, провести обряд, таїнство або богослужіння.
-
звершитися
1. (книжн.) Здійснитися, відбутися, статися (про важливі події, зміни, перетворення).
2. (заст.) Дійти до завершення, закінчитися, прийти до кінцевого результату.
3. (у релігійному контексті) Перетворитися, перейти в інший стан або форму, часто під впливом вищої сили (наприклад, про таїнство).
-
звершити
1. Доконати, здійснити, виконати щось важливе, значуще або обрядове (звершити подвиг, звершити обряд, звершити правосуддя).
2. Завершити, довести до кінця, до логічного результату (звершити справу, звершити задумане).
3. (У релігійному, високому стилі) Сповістити, здійснитися, статися (звершилося пророцтво, час звершився).
-
звершечку
1. У значенні “з самого верху”, “з верхньої частини” (зазвичай щодо чогось вузького або загостреного).
2. У значенні “зовсім мало”, “ледь-ледь”, “мінімально” (переносно, про кількість або ступінь).
-
звершечка
1. У значенні “згори”, “зверху” (застосування характерне для західних діалектів, зокрема гуцульських).
2. У значенні “зовсім”, “цілком”, “до кінця” (діалектне, часто вживається для посилення).
-
звершення
1. (у філософії, релігії) Висхідний рух душі до Бога, духовне піднесення, спрямованість до абсолюту; стан молитвенного єднання з божественною сутністю.
2. (заст., рідк.) Дія за значенням дієслова “звершити”; завершення, довершення чогось, здійснення.
-
звершений
1. Такий, що має ознаку завершеності, доведений до кінця; виконаний, здійснений (про дію, процес).
2. У граматиці: такий, що виражає дію, обмежену в розвитку певним моментом або результатом; перфектний (про вид дієслова).
-
звершатися
1. (книжн.) Завершуватися, наближатися до кінця, доходити до логічного завершення (про процес, подію, період).
2. (заст.) Дорослішати, досягати зрілого віку або певного ступеня розвитку.
3. (рідк.) Перетворюватися на щось, набувати певного вигляду або стану; здійснюватися.