Значення
- (Релігія) –
(у філософії, релігії) Висхідний рух душі до Бога, духовне піднесення, спрямованість до абсолюту; стан молитвенного єднання з божественною сутністю.
- (Лінгвістика) –
(заст., рідк.) Дія за значенням дієслова “звершити”; завершення, довершення чогось, здійснення.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. звершення, р. звершення, д. звершенню, з. звершення, о. звершенням, м. звершенні, к. звершення