Словник Української Мови
Буква
1. (книжн.) Здійснитися, відбутися, статися (про важливі події, зміни, перетворення).
2. (заст.) Дійти до завершення, закінчитися, прийти до кінцевого результату.
3. (у релігійному контексті) Перетворитися, перейти в інший стан або форму, часто під впливом вищої сили (наприклад, про таїнство).
Приклад 1:
Звершитися це могло і само собою, голосом народу, що зберігав перекази про апостола Андрія і який уподобав найбільш відповідне найменування церкви” 992. Цей висновок ніби підтверджується даними М. Петрова, кот- рий писав: “Згідно з відомостями архіву Київської дух.
— Жиленко Ірина, “Євангеліє від ластівки”