Словник Української Мови
1. Поводитися з кимось певним чином, ставитися до когось якось (часто з прислівниками).
2. Утримуватися від чогось, залишатися без чогось, справлятися з чимось за відсутності когось або чогось.
3. Коштувати певної суми грошей, вимагати певних витрат (часто з прислівниками або відмінковими формами).
4. Завершуватися, мати наслідком щось (зазвичай про події, явища).
5. (розм.) Обійтися, відбутися, статися (про щось, що трапляється, відбувається).
1. Який перетворився з твердого стану в рідкий внаслідок нагрівання; розплавлений.
2. Який став менш густим, в’язким або згуснув під впливом тепла.
3. Перен. Який став м’якшим, лагіднішим, ніжним (про почуття, голос тощо).
1. (іст.) Посадовець у Російській імперії, який здійснював обхід (інспекцію) певної ділянки, території або об’єкта (наприклад, лісу, каналу, залізничної колії) для нагляду за їхнім станом, дотриманням правил або виявлення порушень.
2. (спец.) Працівник, який за посадовими обов’язками регулярно обходить (оглядає) технологічне обладнання, комунікації, виробничі ділянки або охоронювану територію для контролю їх роботи, безпеки та цілісності.
1. Дія за значенням дієслова “розтоплювати” — перетворення твердої речовини на рідкий стан шляхом нагрівання.
2. (у техніці) Процес плавлення металу, скла тощо у спеціальних печах для подальшої обробки або виливки.
3. (переносно) Зникнення, зменшення чогось (наприклад, снігового покриву, льоду) внаслідок підвищення температури повітря.
1. Охопити щось руками, обійняти, обняти.
2. Перен. Оволодіти ким-, чим-небудь, охопити (про почуття, думки, явища тощо).
3. Охопити, оточити з усіх боків (про вогонь, воду, темряву тощо).
4. Розміститися, простягтися навколо чого-небудь, охопити якусь площу.
1. (розм.) Охопити себе руками, обійняти себе.
2. (перен., розм.) Раптово охопитися якимось почуттям, переживанням (наприклад, жахом, радістю).
Який має властивість розтоплювати, призначений для розтоплювання (переважно про метали).
1. Такий, що охоплений кимсь або чимсь з усіх боків, оперезаний, оточений.
2. (перен.) Такий, що повністю залучене до якоїсь діяльності, охоплене якимось почуттям або станом.
Обхоплювання — дія за значенням дієслова «обхоплювати»; обіймання, охоплення кого-, чого-небудь руками або чимсь іншим.
Обхоплювання — переносно: повне охоплення, включення до кола чого-небудь (явищ, понять, територій тощо).