Словник Української Мови
Буква
1. Поводитися з кимось певним чином, ставитися до когось якось (часто з прислівниками).
2. Утримуватися від чогось, залишатися без чогось, справлятися з чимось за відсутності когось або чогось.
3. Коштувати певної суми грошей, вимагати певних витрат (часто з прислівниками або відмінковими формами).
4. Завершуватися, мати наслідком щось (зазвичай про події, явища).
5. (розм.) Обійтися, відбутися, статися (про щось, що трапляється, відбувається).
Приклад 1:
Згодом шапка вийшла з моди, чоловіки стали обходитися простою налобною пов’язкою. Заміжні жінки з кінця II тис.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”
Приклад 2:
Поступово потреба запечатувати в глиняний «конверт» фішки відпала, почали обходитися самими відбитками фішки на глиняній дощечці у формі подушечки. Так близько 3100 р. до н. е. з’явилися глиняні таблички з надряпаними на них клиновидними знаками.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”