обходчик

1. (іст.) Посадовець у Російській імперії, який здійснював обхід (інспекцію) певної ділянки, території або об’єкта (наприклад, лісу, каналу, залізничної колії) для нагляду за їхнім станом, дотриманням правил або виявлення порушень.

2. (спец.) Працівник, який за посадовими обов’язками регулярно обходить (оглядає) технологічне обладнання, комунікації, виробничі ділянки або охоронювану територію для контролю їх роботи, безпеки та цілісності.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |