Словник Української Мови
1. Урочисто, з особливою виразністю декламувати вірші або художню прозу перед слухачами.
2. Співати або виконувати музичний твір у стилі, близькому до розмовного декламування (речитативу).
3. (У розмовному вживанні) Механічно, без розуміння повторювати, виголошувати заучений текст.
1. (перехідне) Покривати поверхню чогось тканиною, шкірою, листовим матеріалом тощо, прикріплюючи її по краях; оббивати.
2. (неперехідне) Займатися шиттям одягу для себе; шити собі що-небудь.
1. (про текст, вірш, музичний твір) Виконуватися шляхом рецитації; декламуватися, промовлятися напам’ять або з читанням перед аудиторією.
2. (переносно, про явище, подію) Повторюватися, відтворюватися у певній послідовності або формі, нагадуючи заучений текст.
Реченець — власна назва села в Україні, розташованого в Закарпатській області, Мукачівському районі.
1. Дія за значенням дієслова обшити; результат такої дії — покриття поверхні чогось тканиною, шкірою, листовим матеріалом тощо.
2. Матеріал, яким щось обшито; покриття, оболонка (наприклад, дерев’яна обшивка корабля, металева обшивка літака, тканинна обшивка меблів).
3. Техн. Зовнішня оболонка, конструктивний елемент, що утворює поверхню літальних апаратів, суден, транспортних засобів, будівельних конструкцій.
1. Мовна одиниця, що складається з одного або кількох пов’язаних між собою слів, містить закончену думку та інтонаційно оформлена; може бути простим або складним.
2. Формальне рішення, постанова або висновок, прийняті судом, зборами або іншим уповноваженим органом після розгляду справи.
3. У математиці та логіці — висловлювання, яке може бути істинним або хибним.
1. Який стосується обшивки, призначений для неї (про матеріал, технологію тощо).
2. Який має обшивку, покритий обшивкою; обшитий.
Речення-підмет — це синтаксична конструкція, що виконує в складному реченні функцію підмета; відповідає на питання хто? що? і займає позицію підмета щодо головного присудка, з’єднуючись з ним зазвичай сполучниками що, ніби, наче, чи тощо або сполучними словами (хто, що, який, чий, котрий, де, куди, звідки, коли, як, чому, навіщо тощо).
Речення-підмет — це підрядне речення в складнопідрядному реченні, яке замінює собою підмет головного речення і поширює або розкриває його зміст.
1. (географія, історія) Назва однієї з трьох частин Русі-України (поряд із Червоною та Білою) у XI–XIV століттях, що охоплювала землі навколо Києва та по середньому Дніпру; те саме, що Русь, Київська Русь, Мала Русь.
2. (поетичне, застаріле) Простори, шир, великий простір; те, що займає значну площу.
1. Який містить багато слів, виразів; багатослівний, довгий.
2. Який відрізняється вишуканістю, красномовністю; витончено-виразний.