Древослів

Словник Української Мови

  • рециркуляція

    1. Технологічний процес повторного використання (обороту) одних і тих самих матеріалів, речовин або енергії в замкнутій системі для зменшення споживання нових ресурсів та відходів.

    2. У техніці — примусове повернення частини газу, рідини або сипкого матеріалу на попередню стадію технологічного процесу для подальшої обробки або підтримки заданих параметрів системи (наприклад, рециркуляція повітря, димових газів, теплоносія).

    3. У медицині та фізіології — повторне надходження крові або іншої рідини організму в певне коло обігу після її часткового виведення та обробки (наприклад, рециркуляція лімфи).

  • обшивальник

    1. Фахівець, який займається обшиванням (оббиванням, покриттям) поверхонь матеріалами, наприклад, обшивальник меблів, обшивальник суден.

    2. Робітник, що виконує обшивку деталей, конструкцій (наприклад, у будівництві, машинобудуванні).

  • обшивальниця

    1. Жінка, яка професійно займається обшиванням чого-небудь (наприклад, меблів, стін тканиною), оббиванням.

    2. Робітниця, що виконує операцію зшивання деталей верху взуття на спеціальній машині.

  • рецитатор

    1. Особа, яка професійно чи аматорсько виконує художнє чи віршоване читання перед аудиторією, часто з пам’яті.

    2. У музиці — виконавець (співак або інструменталіст), який виконує речитатив.

    3. У техніці — пристрій для автоматичного відтворення записаного тексту або промови.

  • обшиваний

    1. Такий, що має обшивку, оздоблений по краях або поверхні тканиною, стрічкою, шкірою тощо.

    2. Такий, що має зовнішню обшивку, облицювання з якогось матеріалу (про конструкції, меблі тощо).

  • рецитація

    1. Декламація, художнє чи навчальне читання вголос поетичних або прозових творів.

    2. У музиці: спосіб вокального виконання, що імітує ритмізоване мовлення або наближене до розмовної інтонації; частина вокального твору (опери, ораторії, кантати), написана в такому стилі.

    3. У західноєвропейській освіті XV–XVIII століть: публічний виступ із промовою або доповіддю, що міг супроводжуватися диспутом, як форма іспиту або навчальне вправу.

  • обшиванка

    1. Верхній одяг з грубого сукна, який носили переважно селяни в Україні в XVII–XIX століттях; тип довгого кафтана.

    2. Назва старовинної української народної пісні, що розповідає про такий одяг.

  • рецитований

    1. Про наукову публікацію, статтю або рукопис: такий, що пройшов процедуру незалежного оцінювання та перевірки фахівцями (рецензентами) у певній галузі знань перед прийняттям до друку або публікації.

    2. Про науковий журнал або видання: такий, що публікує матеріали лише після їх рецензування компетентними експертами.

  • обшивання

    1. Дія за значенням дієслова “обшивати” — покриття поверхні чогось матеріалом (тканиною, дошками, металевими листами тощо) для захисту, оздоблення чи надання певної форми.

    2. Результат такої дії — те, чим щось обшито; обшивка, покриття.

    3. У медичній термінології — хірургічна маніпуляція, що полягає в накладанні швів на краї рани, порожнистого органа або культі для їх з’єднання та загоєння.

  • обшивати

    1. Покривати поверхню чогось, прикріплюючи до неї матеріал (тканину, шкіру, листи металу тощо) за допомогою ниток, цвяхів, заклепок або іншим способом.

    2. Пришивати по краю, облямовувати, оздоблювати швом або іншою околицею (про одяг, тканину).

    3. Розмовне. Сильно бити, лупцювати когось.