Значення
-
Декламація, художнє чи навчальне читання вголос поетичних або прозових творів.
-
У музиці: спосіб вокального виконання, що імітує ритмізоване мовлення або наближене до розмовної інтонації; частина вокального твору (опери, ораторії, кантати), написана в такому стилі.
-
У західноєвропейській освіті XV–XVIII століть: публічний виступ із промовою або доповіддю, що міг супроводжуватися диспутом, як форма іспиту або навчальне вправу.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. рецитація, р. рецитації, д. рецитації, з. рецитацію, о. рецитацією, м. рецитації, к. рецитаціє