1. Декламація, художнє чи навчальне читання вголос поетичних або прозових творів.
2. У музиці: спосіб вокального виконання, що імітує ритмізоване мовлення або наближене до розмовної інтонації; частина вокального твору (опери, ораторії, кантати), написана в такому стилі.
3. У західноєвропейській освіті XV–XVIII століть: публічний виступ із промовою або доповіддю, що міг супроводжуватися диспутом, як форма іспиту або навчальне вправу.