Словник Української Мови
1. (біол.) Штучно створені тривимірні клітинні структури, що ростуть in vitro і моделюють будову, функцію та ключові властивості певних органів людини або тварини (наприклад, мозку, нирки, печінки); використовуються в біомедичних дослідженнях.
2. (цитол.) Постійні спеціалізовані структури в цитоплазмі клітини, що мають певну будову та виконують життєво важливі функції (органели, клітинні органи); застарілий термін.
1. Розкривати, розчиняти щось, що було зачинене, закрите, загорнуте або зімкнене.
2. Розгортати, розкручувати, розпускати щось згорнуте або складене.
3. Роз’єднувати, розсувати, розкривати навстіж (наприклад, двері, вікна, стулки).
4. Розпорювати, розрізаючи або розриваючи, відкривати внутрішній вміст чогось (наприклад, пакет, конверт, тіло).
5. Перен. Розкривати, робити доступним для сприйняття, розуміння (наприклад, думки, почуття, наміри).
1. (біол.) Структурний компонент клітини, що виконує певні функції; відносяться до органоїдів, властивий органоїдам.
2. (біол.) Сформований з органоїдів або за їх участю.
1. Розкриватися, розчинятися, ставати відкритим (про щось, що було закрите, замкнене або зімкнене).
2. Розгортатися, розкручуватися, набувати більшого простору або обсягу (про щось згорнуте, складене або стиснуте).
3. Перен. Ставати більш доступним для сприйняття, зрозумілим; виявлятися, розкривати свою сутність.
Органокарборан — похідна карборану, в якій один або кілька атомів водню в каркасі заміщені на органічні залишки (наприклад, алкільні або арильні групи), що поєднує неорганічну каркасну структуру з органічними властивостями.
1. (про рослини) Розпускатися, розгортатися, розкриватися (про бруньки, квіти, листя).
2. (переносно) Розгортатися, розвиватися, набувати виразності, сили або повного прояву (про почуття, думки, події тощо).
3. (розмовне) Ставати менш згорнутим, зім’ятим; розплутуватися, розгортатися (про щось звите або зім’яте).
1. органола — давня назва органного музичного інструмента, поширена в церковній та салонній музиці Європи, що складається з клавіатури та системи повітряних труб різних розмірів.
2. органола — в органологічній термінології: різновид портативного органу з обмеженою кількістю труб, що використовувався в середньовіччі та ранньому новому часі.
Розв’ючений (від дієслова “розв’ючити”) — такий, що має розв’ючену, розкуйовджену, неохайну зачіску; розпатланий, розторощений.
Метод дослідження властивостей об’єктів (продуктів, матеріалів тощо), що ґрунтується на аналізі відчуттів органів чуття людини (зору, нюху, смаку, дотику, слуху).
Сумарна характеристика властивостей об’єкта (переважно продуктів харчування), що сприймається органами чуття, наприклад, зовнішній вигляд, запах, смак, консистенція.
Розв’ючення — процес зменшення інтенсивності вітру, шторму або бурі; затишшя після сильної вітряної погоди.
Розв’ючення — переносне значення: заспокоєння, вгамування сильних пристрастей, емоційних порухів або бурхливої діяльності.