Розв’ючений (від дієслова “розв’ючити”) — такий, що має розв’ючену, розкуйовджену, неохайну зачіску; розпатланий, розторощений.
розв’ючений
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: прикментик () |
Словник Української Мови
Буква
Розв’ючений (від дієслова “розв’ючити”) — такий, що має розв’ючену, розкуйовджену, неохайну зачіску; розпатланий, розторощений.
Відсутні