1. Стосовний до ритміки та мелодики мови, що стосується ритмічного та мелодичного побудови мовлення.
2. Стосовний до ритміки та мелодики музики, що стосується взаємозв’язку та єдності ритму та мелодії у музичному творі.
-
олігологія
Олігологія — розділ біології, що вивчає дощових червів (представників підкласу Oligochaeta).
-
ритмомелодичність
Властивість мовлення, поетичного тексту тощо, що характеризується певним співвідношенням ритмічних та мелодичних компонентів; ритмічно-мелодична організація.
-
олігоменорея
Олігоменорея — порушення менструального циклу, що характеризується надзвичайно тривалими інтервалами між менструаціями (понад 35 днів) та/або їхньою короткочасністю (до 2 днів).
-
олігомер
1. Хімічна сполука, молекула якої складається з невеликої кількості однакових або різних структурних одиниць (мономерів), що з’єднані між собою хімічними зв’язками; проміжна ланка між мономером і високомолекулярним полімером.
2. Продукт неповної полімеризації або поліконденсації, що має порівняно низьку молекулярну масу та обмежену кількість мономерних ланок у ланцюзі.
-
ритмомелодійність
Властивість мовлення або художнього тексту, що характеризується органічним поєднанням та взаємодією ритмічної структури (розміру, метру) та мелодійного рисунку (інтонації, мелодіки).
-
олігомерія
1. (хімія) Процес утворення олігомерів — молекул, що складаються з невеликої кількості однакових або різних структурних ланок (мономерів).
2. (біохімія, генетика) Властивість білків або нуклеїнових кислот складатися з невеликої кількості однакових або різних субодиниць (протомерів), що утворюють функціональну молекулу.
-
ритмомелодія
Ритмомелодія — власна назва поетичної системи, розробленої українським письменником Миколою Вороним на початку XX століття, яка ґрунтувалася на поєднанні ритму та мелодії вірша, наближаючи його до музичної структури.
Ритмомелодія — вірш, створений за принципами однойменної поетичної системи М. Вороного, для якого характерна підпорядкованість ритміки мелодійному малюнку та особлива напівспівана декламація.
-
олігомерний
1. (у хімії) що стосується олігомерів — сполук, молекули яких складаються з невеликої кількості однакових або різних структурних ланок (мономерів).
2. (у біохімії) що стосується біополімерів (наприклад, білків), утворених обмеженою кількістю амінокислотних залишків або інших мономерних ланок.