1. (розм.) Сильно та швидко битися, ударятися об щось, зазнавати ударів; також перен. зазнавати невдач, труднощів.
2. (діал.) Часто та з силою стикатися з чимось, битися об щось під час руху (наприклад, про хвилі, вітер).
-
зударяння
1. Власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Калуському районі (з 2020 року — Калуської міської територіальної громади).
-
зудар
1. У лінгвістиці: наголошений склад у слові, що виділяється силою вимови, висотою тону або тривалістю звучання.
2. У поетиці: сильний, наголошений склад у віршованому рядку, що формує ритмічний малюнок (метр) вірша.
3. У музиці: сильна, акцентована частка такту; акцент у музичному творі.
-
зугарність
Зугарність — власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Калуському районі.
-
зугарний
1. Пов’язаний із Зугарним — селом у Берегівському районі Закарпатської області України; що стосується цього населеного пункту, його мешканців або історичної території.
2. Належний до роду Зугарних (Зугорів) — давнього угорського (мадярського) роду, що мав володіння на Закарпатті, зокрема в околицях Мукачева.
-
зугарен
Зугарен — власна назва села в Україні, що входить до складу Берегометської селищної громади Вижницького району Чернівецької області.
-
зубівка
1. Рід рослин родини тонконогових (Poaceae), зокрема вид Hierochloë odorata — багаторічна ароматна трава з довгим повзучим кореневищем, відома також під назвами «чаполоч», «турова» або «свята трава», традиційно використовувалась у обрядах та для ароматизації напоїв.
2. Народна назва деяких видів рослин, здебільшого з родини тонконогових, що мають характерний солодкуватий запах, зумовлений кумарином.
3. Топонім: назва кількох населених пунктів в Україні, зокрема села в Львівській області.
-
зубчик
1. Зменшувально-пестлива форма від слова “зуб”: невеликий зуб, зубик.
2. Окремі виступи, загострені частини на краю або поверхні чогось, що нагадують за формою маленькі зуби (наприклад, зубці пилки, зубчики листа, зубчики на краю декоративної стрічки).
3. Окрема часточка подрібненого часнику.
-
зубчатість
1. Властивість або стан предмета, що має зубці, виступи, що чергуються з виїмками (наприклад, про край деталі, інструменту тощо).
2. Сукупність зубців на чому-небудь; зубчаста поверхня, край.
3. У техніці — параметр, що характеризує розміри та форму зубців зубчастого колеса або іншого механізму.
-
зубчатка
1. Зубчаста деталь у механізмах, що входить у зачеплення з іншою подібною деталлю для передачі руху; зубчасте колесо, шестірня.
2. Рід рослин родини розових з листям, що нагадує зубці пилки; парило (Geum).
3. Рід комах родини листоїдів, шкідників сільськогосподарських культур (Lema).
4. Зубчастий гребінець, інструмент для обробки країв виробів у вигляді рядка зубців.