1. (про рослини) такий, що повністю розквіт, досягнув стадії повного цвітіння; у повному цвіту.
2. (переносно) такий, що досяг найвищого ступеня розвитку, вищої точки піднесення, найбільшої сили вияву.
Словник Української Мови
1. (про рослини) такий, що повністю розквіт, досягнув стадії повного цвітіння; у повному цвіту.
2. (переносно) такий, що досяг найвищого ступеня розвитку, вищої точки піднесення, найбільшої сили вияву.
1. Такий, що є результатом ретельного обдумування; зважений, продуманий, усвідомлений.
2. (про людину) Обережний у вчинках і словах, що діє не кваплячись, після роздумів; розважливий.
Розоціанін — синтетичний барвник, різновид флуоресцентного красителя з групи родамінів, що широко застосовується в біологічних дослідженнях (наприклад, як флуоресцентна мітка для білків, ДНК) та в промисловості.
Розоціанін — власна назва конкретної хімічної сполуки або комерційної лінійки барвників з певними спектральними характеристиками (наприклад, розоціанін 6G, розоціанін B).
1. Властивість за значенням прикметника “обміркований”; наявність глибоко продуманого плану, чіткого задуму або логічної послідовності в діях, вчинках, художніх творах тощо.
2. Обережність, розсудливість, що виявляється в діях або висловлюваннях; зваженість.
1. Зменшувально-пестлива форма від слова “троянда” — квітка куща троянди або її зображення.
2. Назва геометричної фігури, візерунка або об’єкта, що формою нагадує квітку троянди (наприклад, розочка з паперу, розетка).
3. Розмовна назва пристрою для розпилення води (звичайно на кінці шланга), форсунки.
4. Кулінарний виріб у вигляді невеликої булочки або печива з завитими краями, що нагадують пелюстки.
1. Процес руйнування, розпадання на частини, втрати цілісності, єдності або функціональності чогось (наприклад, держави, організації, системи, речовини).
2. (Фіз., хім.) Спонтанне перетворення атомних ядер нестабільних ізотопів на ядра інших елементів із випромінюванням частинок (радіоактивний розпад).
3. (Перен.) Моральний, психічний або фізичний занепад, втрата життєвих сил, деградація.
1. Процес або дія за значенням дієслова “обмислювати”; ретельне, всебічне обдумування, аналіз чогось, розгляд з різних боків.
2. Результат такої дії; висновки, ідеї, що виникли внаслідок глибокого роздуму.
1. Процес руйнування, розділення на частини, втрати цілісності чогось; розпад.
2. (фіз., хім.) Процес самовільного перетворення атомних ядер нестабільних ізотопів на ядра інших елементів із випромінюванням частинок.
3. (перен.) Втрата єдності, зв’язку між частинами системи, колективу; занепад, дезінтеграція.
1. Уважно, детально розглядати щось, аналізувати, обдумувати з різних боків, з метою з’ясування сутності, причин, наслідків тощо.
2. Мати намір зробити щось, планувати, замишляти.