Словник Української Мови
1. Дія за значенням дієслова “обрисувати” — створення лінійного контуру, накреслення зовнішніх меж предмета чи явища.
2. У переносному значенні — словесне або концептуальне визначення основних рис, характеристик, меж чого-небудь (наприклад, ідеї, плану, проблеми).
3. У технічних та мистецьких дисциплінах — процес визначення або відтворення форми, силуету чи границь об’єкта.
1. Робити пухким, рихлим, менш щільним (про ґрунт, сніг, вату тощо).
2. Розчісувати, надавати об’ємного, пухнастого вигляду (про волосся, пряжу).
3. Перен. послаблювати дисципліну, порядок, організацію чогось, робити менш суворим або згуртованим.
1. Накреслити, окреслити лініями, позначити контури чогось.
2. Перен. Схарактеризувати в загальних рисах, позначити основні риси, особливості чого-небудь.
1. Розсунути, розіпхнути щось, що було зімкнуте або з’єднане (про рала, плуги тощо).
2. Розгорнути, розкрити щось зімкнуте (наприклад, стулки вікна, двері).
3. Перен. Роз’єднати, розірвати тісний зв’язок, єдність між кимось або чимось; посварити, розстроїти взаємини.
1. Ставати помітним, виразним, набувати чітких контурів або форм (про предмети, явища).
2. Виявлятися, ставати зрозумілим, набувати визначеності (про думки, плани, ситуації тощо).
3. Малюючи або описуючи, надавати образу певних рис, характеристик.
Обрит — власна назва села в Україні, розташованого в Бучанському районі Київської області.
1. (мед.) Процес або результат утворення рали — гнійного запалення з нагноєнням у тканинах організму, що супроводжується некрозом та утворенням порожнини.
2. (перен., рідк.) Сильне загострення, посилення чогось неприємного (наприклад, конфлікту, суперечки, хвороби); призведення до критичного стану.
1. Розширювати, розкривати щось, що було закрите або зімкнене, зокрема розкривати навстіж двері, вікна тощо.
2. Розпалювати, роздмухувати (вогонь, багаття).
3. Перен. Посилювати, загострювати (почуття, конфлікт, суперечку).