Словник Української Мови
1. (в анатомії) внутрішня світлочутлива оболонка ока, що містить рецептори (палички та колбочки) та нервові клітини, яка перетворює світлове подразнення на нервовий імпульс і передає його до зорового нерва; сітківка.
2. (в астрономії, заст.) сітка тонких ниток у фокальній площині оптичного приладу (телескопа, геодезичного інструменту), що служить для точного наведення на об’єкт спостереження або візування.
1. Дослідник морських глибин, який тривалий час живе і працює у підводній лабораторії або іншому закритому апараті на значній глибині.
2. Учасник підводної експедиції, член екіпажу підводного апарата, призначеного для наукових досліджень океану.
Ретиналь — альдегід вітаміну А, хромофорна група зорового пігменту родопсину в сітківці ока, що відіграє ключову роль у процесі фоторецепції, перетворюючи світловий сигнал на нервовий імпульс.
Ретиналь — синтетичний аналог природного ретиналю, похідна ретиноевої кислоти, що використовується в косметології як потужний засіб для покращення стану шкіри, зокрема для зменшення ознак фотостаріння та стимуляції синтезу колагену.
1. Великий акваріум для утримання та демонстрації морських тварин і рослин, часто зі скляними стінами, що дозволяє спостерігати за підводним життям.
2. Спеціалізована науково-дослідна, освітня або розважальна установа (комплекс), де в басейнах, що імітують природне середовище, утримуються представники морської та океанічної фауни для вивчення та публічного показу.
1. Стосунний до ретини, пов’язаний із нею; призначений для сітківки ока.
2. У біохімії: альдегідна форма вітаміну А, що є хромофором зорового пігменту родопсину в сітківці ока.
Великий акваріум для публічного показу морських тварин і рослин, що відтворює природне середовище океану або моря.
Спеціалізована науково-дослідна установа, де вивчають морські організми в умовах, наближених до природних.
1. Запальне захворювання сітківки ока, що характеризується її набряком, порушенням кровопостачання та зниженням зору.
2. (У мистецтві) Назва серії картин іспанського художника Сальвадора Далі, створених у 1930-х роках, в яких він досліджував образ розплавленого годинника.
1. У давньогрецькій міфології — одна з трьох тисяч дочок титана Океана і його сестри Тетії, німфа моря, що уособлює певний водний простір (річку, море, озеро або джерело).
2. Перен. (поет.) Жінка або дівчина, пов’язана з морем, морською стихією; морська німфа.
Ретинобластома — злоякісна пухлина сітківки ока, що розвивається переважно в дітей раннього віку з незрілих ембріональних клітин (нейробластів).
1. У міфології та фентезі — морська істота, дух океану або глибин, що часто має людські та риб’ячі риси; морський народ, що мешкає в океані.
2. У науковій фантастиці та уфології — гіпотетична розумна істота, що еволюціонувала у водному середовищі іншої планети (наприклад, на супутнику Юпітера Європі).
3. У релігії та езотериці — послідовник вчення або культу, пов’язаного з океаном як першоджерелом життя або символом безсвідомого.