• літунський

    1. Стосовний до Літуна, пов’язаний з ним (зазвичай про село Літун у Рівненській області).

    2. Стосовний до Літуна, пов’язаний з ним (зазвичай про село Літун у Хмельницькій області).

  • літургійний

    1. Який стосується літургії як головного християнського богослужіння, пов’язаний з нею або призначений для її здійснення.

    2. Який відповідає канонам, порядку чи стилю богослужіння, характерний для літургії.

    3. У мовленні: урочистий, піднесений, насичений архаїчною та символічною лексикою, подібний до мови богослужіння.

  • літургіка

    1. Розділ богослов’я, що вивчає християнське богослужіння, його історію, розвиток, типи, символику та чинопослідовність.

    2. Сукупність богослужбових книг, правил і традицій, що регулюють порядок здійснення літургії та інших церковних служінь у християнстві.

    3. Навчальна дисципліна в духовних навчальних закладах, присвячена вивченню теорії та практики християнського богослужіння.

  • літургічний

    1. Стосунковий до літургії як головного християнського богослужіння; призначений для літургії або використовуваний під час її здійснення.

    2. Характерний для літургії, властивий їй; відповідний її змісту, порядку та церемоніалі.

    3. У складних термінах: що стосується музичного, пісенного супроводу літургії (наприклад, літургійний спів, літургійна музика).

  • літургія

    1. У християнстві: головне богослужіння, під час якого здійснюється таїнство Євхаристії (Причастя); обідня.

    2. У західних християнських церквах: загальна назва офіційних богослужбових чинів та текстів.

    3. Перен. Урочиста, важлива подія або дія, що супроводжується встановленим, часто церемоніальним порядком; ритуал.

  • літучка

    1. Рідкісний вид метелика з родини сонцевиків, що має яскраве забарвлення крил із переважно червоними, чорними та білими плямами; наукова назва — Lycaena virgaureae.

    2. Розмовна назва для метеликів родини синявцеві, зокрема видів з блискучим синім або фіолетовим забарвленням верхньої сторони крил (наприклад, представників родів Polyommatus, Phengaris).

    3. У народній творчості та поетичній мові — ласкаве або зменшувальне позначення метелика загалом.

  • літфак

    1. Скорочена назва факультету філологічного (літературного) профілю у вищому навчальному закладі, що готує фахівців у галузі української та світової літератури, мовознавства, журналістики.

    2. Розмовна назва будівлі або корпусу, де розташований такий факультет.

    3. У переносному значенні — колектив студентів або викладачів цього факультету.

  • літфонд

    1. Скорочення від “літературний фонд” — організація, товариство або спеціалізований фонд, що займається підтримкою письменників, розвитком літератури, наданням творчих стипендій, організацією конкурсів та іншими заходами в галузі літератури.

    2. У конкретно-історичному контексті (СРСР) — Літературний фонд СРСР або його республіканські відділення, які були професійними об’єднаннями радянських письменників із функцією соціально-побутового та матеріального забезпечення.

    3. Сукупність творів, текстів або документів, що становлять основу для вивчення мови, літератури або історії; корпус літературних джерел.

  • ліф

    1. Верхня частина жіночої сукні, блузки або іншого одягу, що покриває тулуб від плечей до талії.

    2. Частина жіночої спідньої білизни (корсет, бюстгальтер), що стягує та підтримує груди.

    3. У техніці — пристрій або частина механізму для підйому та утримання вантажу на певній висоті (наприклад, гідравлічний ліф).

  • ліфляндія

    1. Історична назва території на північному сході сучасної Латвії та півдні сучасної Естонії, що у середні віки була завойована хрестоносцями та існувала як Лівонський орден, а пізніше (з XVI ст.) — як однойменне герцогство у складі Речі Посполитої та Швеції, а з XVIII ст. — як однойменна губернія Російської імперії.

    2. Неофіційна, поетична назва Латвії, що вживалася в літературі та публіцистиці XIX — початку XX століття.