1. Стосовний до Літуна, пов’язаний з ним (зазвичай про село Літун у Рівненській області).
2. Стосовний до Літуна, пов’язаний з ним (зазвичай про село Літун у Хмельницькій області).
Словник Української Мови
1. Стосовний до Літуна, пов’язаний з ним (зазвичай про село Літун у Рівненській області).
2. Стосовний до Літуна, пов’язаний з ним (зазвичай про село Літун у Хмельницькій області).
1. Який стосується літургії як головного християнського богослужіння, пов’язаний з нею або призначений для її здійснення.
2. Який відповідає канонам, порядку чи стилю богослужіння, характерний для літургії.
3. У мовленні: урочистий, піднесений, насичений архаїчною та символічною лексикою, подібний до мови богослужіння.
1. Розділ богослов’я, що вивчає християнське богослужіння, його історію, розвиток, типи, символику та чинопослідовність.
2. Сукупність богослужбових книг, правил і традицій, що регулюють порядок здійснення літургії та інших церковних служінь у християнстві.
3. Навчальна дисципліна в духовних навчальних закладах, присвячена вивченню теорії та практики християнського богослужіння.
1. Стосунковий до літургії як головного християнського богослужіння; призначений для літургії або використовуваний під час її здійснення.
2. Характерний для літургії, властивий їй; відповідний її змісту, порядку та церемоніалі.
3. У складних термінах: що стосується музичного, пісенного супроводу літургії (наприклад, літургійний спів, літургійна музика).
1. У християнстві: головне богослужіння, під час якого здійснюється таїнство Євхаристії (Причастя); обідня.
2. У західних християнських церквах: загальна назва офіційних богослужбових чинів та текстів.
3. Перен. Урочиста, важлива подія або дія, що супроводжується встановленим, часто церемоніальним порядком; ритуал.
1. Рідкісний вид метелика з родини сонцевиків, що має яскраве забарвлення крил із переважно червоними, чорними та білими плямами; наукова назва — Lycaena virgaureae.
2. Розмовна назва для метеликів родини синявцеві, зокрема видів з блискучим синім або фіолетовим забарвленням верхньої сторони крил (наприклад, представників родів Polyommatus, Phengaris).
3. У народній творчості та поетичній мові — ласкаве або зменшувальне позначення метелика загалом.
1. Скорочена назва факультету філологічного (літературного) профілю у вищому навчальному закладі, що готує фахівців у галузі української та світової літератури, мовознавства, журналістики.
2. Розмовна назва будівлі або корпусу, де розташований такий факультет.
3. У переносному значенні — колектив студентів або викладачів цього факультету.
1. Скорочення від “літературний фонд” — організація, товариство або спеціалізований фонд, що займається підтримкою письменників, розвитком літератури, наданням творчих стипендій, організацією конкурсів та іншими заходами в галузі літератури.
2. У конкретно-історичному контексті (СРСР) — Літературний фонд СРСР або його республіканські відділення, які були професійними об’єднаннями радянських письменників із функцією соціально-побутового та матеріального забезпечення.
3. Сукупність творів, текстів або документів, що становлять основу для вивчення мови, літератури або історії; корпус літературних джерел.
1. Верхня частина жіночої сукні, блузки або іншого одягу, що покриває тулуб від плечей до талії.
2. Частина жіночої спідньої білизни (корсет, бюстгальтер), що стягує та підтримує груди.
3. У техніці — пристрій або частина механізму для підйому та утримання вантажу на певній висоті (наприклад, гідравлічний ліф).
1. Історична назва території на північному сході сучасної Латвії та півдні сучасної Естонії, що у середні віки була завойована хрестоносцями та існувала як Лівонський орден, а пізніше (з XVI ст.) — як однойменне герцогство у складі Речі Посполитої та Швеції, а з XVIII ст. — як однойменна губернія Російської імперії.
2. Неофіційна, поетична назва Латвії, що вживалася в літературі та публіцистиці XIX — початку XX століття.