Словник Української Мови
Рестуційний (від лат. restitutio — відновлення) — стосовний до реституції, тобто відновлення колишнього стану, повернення майна або прав попереднім власникам (особливо в історико-правовому контексті).
Рестуційний — властивий реституційному мистецтву, що стосується відновлення, реконструкції чи реставрації творів мистецтва, архітектурних об’єктів тощо.
Фахівець з океанології, науковець, що вивчає фізичні, хімічні, геологічні та біологічні процеси у Світовому океані.
Ресупінатний (від лат. resupinatus — «перекинутий на спину») — ботанічний термін, що описує орган рослини (найчастіше квітку або листок), який у результаті росту на 180° обернутий або перекинутий своєю верхньою стороною вниз, а нижньою — догори.
У більш вузькому значенні — такий, що має характерну для певних орхідних (наприклад, звичайного зозулинця) будову квітки, у якої губа (нижній пелюсток) розташована зверху через поворот квіткової осі або зав’язі.
Стосується океанології — науки, що вивчає фізичні, хімічні, геологічні та біологічні процеси та явища у Світовому океані.
Призначений для дослідження океану, пов’язаний з такими дослідженнями (про судна, обладнання, інститути тощо).
1. Засіб, джерело, запаси чого-небудь, що можна використати для досягнення мети, вирішення завдання або задоволення потреб (наприклад, природні, економічні, людські, фінансові ресурси).
2. У техніці та інформатиці — будь-який об’єкт або компонент системи (апаратний, програмний, інформаційний), доступний для використання комп’ютером або мережею.
3. У менеджменті та плануванні — запас часу, бюджету або інших умов, що виділяється для виконання певної роботи чи проекту.
Комплексна наука, що вивчає світовий океан: його фізичні, хімічні, геологічні та біологічні процеси, взаємодію з атмосферою, дном і берегами, а також формування та розподіл органічних ресурсів.
1. Який стосується ресурсів (природних, економічних, людських тощо), пов’язаний з ними або призначений для їх використання.
2. У сукупності з іншими словами утворює складні терміни, що позначають приналежність до певного виду ресурсів або пов’язаність з ними (наприклад, ресурсний потенціал, ресурсне забезпечення).
Процес або система раціонального, ефективного та цілеспрямованого використання наявних ресурсів (природних, матеріальних, фінансових, людських, інформаційних тощо) для досягнення певних цілей, зазвичай з урахуванням принципів сталого розвитку та мінімізації втрат.
Конкретна методологія, технологія або підхід до управління ресурсами в певній галузі, організації або проекті, що передбачає їх облік, оптимізацію витрат та контроль.
Власна назва морського об’єкта або водойми світового океану (океану, моря, затоки, протоки, течії, підводного хребта тощо), утворена за допомогою словотворчих засобів на позначення їхніх географічних характеристик; термін з ономастики та географічної номенклатури для позначення класу власних імен океанічних та морських утворень.
Галузь техніки та технологій, що займається створенням, дослідженням і використанням технічних засобів, апаратів та споруд для вивчення та освоєння Світового океану, його ресурсів і шельфу.
Супкупність технічних засобів, апаратів, суден і споруд, призначених для роботи в умовах океану (наприклад, глибоководні апарати, бурові платформи, океанографічне обладнання).