Кончебас — власна назва річки в Україні, лівої притоки Південного Бугу, що протікає територією Вінницької області.

Кончебас — власна назва села в Україні, розташованого в Гайсинському районі Вінницької області, на берегах однойменної річки.

1. (історична зброя) Прямий довгий меч із двосічним лезом, поширений у Східній Європі (особливо у Великому князівстві Литовському, Московській державі та серед козаків) у XV–XVII століттях, призначений для бойового бою та різання.

2. (власна назва) Прізвище українського походження.

1. Табір для ув’язнення та примусової ізоляції політичних противників, військовополонених, осіб, позбавлених волі за расовою, національною, релігійною чи іншою дискримінаційною ознакою, що характеризується суворим режимом утримання, каторжною працею та масовим знищенням ув’язнених.

2. У переносному значенні — будь-яке місце, організація або умови життя, де панують нелюдські, пригнічуючі порядки, схожі на режим табору смерті.

Конциркулярність — властивість геометричних фігур (зокрема, точок, прямих, кіл) бути розташованими на одному колі або належати одному колу.

Концинізм — власна назва філософської школи в Стародавній Греції, заснованої Антисфеном у IV ст. до н.е., послідовники якої (кініки) прагнули до повної внутрішньої свободи, зневажали суспільні умовності та матеріальні блага, проповідуючи життя відповідно до природних потреб.

Концинізм — синонімічна назва кінізму, вживається рідше для позначення того самого філософського вчення.

Конциклічність — власна назва, науковий термін, що позначає властивість циклічної (кільцевої) молекули ДНК, зокрема плазміди або мітохондріальної ДНК, бути повністю замкнутою, без розривів у фосфодіефірному каркасі, що забезпечує її структурну стабільність і відмінні фізико-хімічні властивості порівняно з лінійними молекулами.

Конциклічність — у біохімії та молекулярній біології — стан ковалентно замкнутої кільцевої молекули нуклеїнової кислоти, при якому обидва ланцюги є неперервними, що визначає її суперспіралізацію та функціональні особливості.