концтабір

1. Табір для ув’язнення та примусової ізоляції політичних противників, військовополонених, осіб, позбавлених волі за расовою, національною, релігійною чи іншою дискримінаційною ознакою, що характеризується суворим режимом утримання, каторжною працею та масовим знищенням ув’язнених.

2. У переносному значенні — будь-яке місце, організація або умови життя, де панують нелюдські, пригнічуючі порядки, схожі на режим табору смерті.

Приклади вживання

Приклад 1:
Назавтра налітали на Сирецький концтабір.
— Невідомий автор, “098 Mogilnii Attila Kiyivski Konturi”

Частина мови: іменник (однина) |