1. Який стосується зради, характерний для зрадника; що містить у собі зраду.
2. Який свідчить про зраду або намір зрадити; віроломний.
3. Який діє шляхом зради або сприяє зраді.
-
зрадницьки
1. Прислівник до слова “зрадницький”; так, як властиво зраднику; вороже, невірно, із зрадою.
2. У значенні присудкового слова: свідчить про вчинок, що містить зраду, або про ставлення, сповнене зради.
-
зрадництво
1. Дія за значенням дієслова “зраджувати”; вчинок, поведінка зрадника, зрадницька дія.
2. Зрадницьке ставлення до когось або чогось, невірність, віроломство.
-
зрадник
1. Той, хто вчинив зраду, порушив вірність кому-, чому-небудь; той, хто зрадив когось або щось.
2. Той, хто видає когось, повідомляє про щось іншим, порушуючи обіцянку чи довіру; той, хто діє нечесно щодо когось.
3. (у переносному значенні) Той, хто відступає від своїх переконань, ідеалів або спільної справи.
-
зрадний
1. Який стосується зради, містить у собі зраду; такий, що виражає зраду або спричиняє її.
2. Який чинить зраду; невірний, віроломний (про людину).
-
зрадливість
Властивість за значенням зрадливий; схильність до зради, віроломства.
-
зрадливо
1. Обманом, віроломно, нечесно, з наміром обдурити когось або порушити обіцянку, довіру.
2. Так, що виявляє зраду або віроломство; зрадницьки.
-
зрадливиця
1. Жінка або дівчина, яка схильна до зради, вчинку зради; та, що зраджує когось або щось.
2. (переносно) Про явище, обставину або річ, що призводить до несподіваних негативних наслідків, підводить або обманює очікування.
-
зрадливий
1. Схильний до зради, невірний, що порушує вірність, обіцянки чи присягу.
2. Такий, що містить у собі загрозу, небезпеку, яка не помітна зразу; підступний, обманливий.
3. Про поверхню, предмет тощо: такий, що не витримує ваги, легко руйнується, ламається; ненадійний.
-
зрадливець
1. Той, хто схильний до зради, зраджує або може зрадити; віроломна людина.
2. (переносне значення) Той, хто чинить обман, не виправдовує довір’я; обманщик.