Значення
- (Юриспруденція) –
Той, хто вчинив зраду, порушив вірність кому-, чому-небудь; той, хто зрадив когось або щось.
- (Психологія) –
Той, хто видає когось, повідомляє про щось іншим, порушуючи обіцянку чи довіру; той, хто діє нечесно щодо когось.
- (Психологія) –
(у переносному значенні) Той, хто відступає від своїх переконань, ідеалів або спільної справи.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. зрадник, р. зрадника, д. зрадникові, з. зрадника, о. зрадником, м. зрадникові, к. зраднику