Словник Української Мови
Буква
1. Схильний до зради, невірний, що порушує вірність, обіцянки чи присягу.
2. Такий, що містить у собі загрозу, небезпеку, яка не помітна зразу; підступний, обманливий.
3. Про поверхню, предмет тощо: такий, що не витримує ваги, легко руйнується, ламається; ненадійний.
Приклад 1:
Мерщій до себе їх ззиває І мовить, ставши на бугру: «Моєї мови не жахайтесь (Бо нею управля Зевес) І зараз з військом одправляйтєсь Брать город, де паршивий пес, Латин зрадливий, п’є сивуху, А ми б’ємось зо всього духу. Ідіть паліть, рубайте всіх; Громадська ратуш, зборні ізби Щоб наперед всього ізслизли, Амату ж зав’яжіте в міх».
— Самчук Улас, “Марія”
Приклад 2:
Але в цю мить хмари знову розiрвалися i зрадливий мiсяць сяйнув на втiкачiв. Крик зчинився серед селян: — Тiкають!
— Невідомий автор, “186 Sieried Tiemnoyi Nochi Boris Dmitrovich Grinchienko”