Значення
- (Історія) –
(історична зброя) Прямий довгий меч із двосічним лезом, поширений у Східній Європі (особливо у Великому князівстві Литовському, Московській державі та серед козаків) у XV–XVII століттях, призначений для бойового бою та різання.
- (Лінгвістика) –
(власна назва) Прізвище українського походження.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. кончар, р. кончару, д. кончарові, з. кончар, о. кончаром, м. кончарі, к. кончаре