кончар

1. (історична зброя) Прямий довгий меч із двосічним лезом, поширений у Східній Європі (особливо у Великому князівстві Литовському, Московській державі та серед козаків) у XV–XVII століттях, призначений для бойового бою та різання.

2. (власна назва) Прізвище українського походження.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник () |