• д’аламберівський

    1. (фіз.) Пов’язаний з принципом Д’Аламбера, який стверджує, що сума всіх сил, що діють на тіло, включаючи силу інерції, дорівнює нулю, що дозволяє звести задачу динаміки до задачі статики.

    2. (мат.) Стосовний до ознаки Д’Аламбера — критерію збіжності числових рядів, за яким збіжність ряду з додатними членами визначається границею відношення наступного члена ряду до попереднього.

    3. (філос.) Належний до ідей або творчості французького філософа, математика та енциклопедиста Жана Лерона Д’Аламбера (1717–1783).

  • катакомбний

    1. Який стосується катакомб — підземних приміщень, що використовувалися в давнину для поховань, релігійних церемоній або як сховища.

    2. Який існує, діє таємно, нелегально, в умовах переслідувань та підпілля (переносне значення, що походить від практики таємних богослужінь у катакомбах у періоди гонінь на християн).

  • катакомби

    1. Підземні лабіринти, галереї та приміщення, що використовувалися в Стародавньому Римі та ранніми християнами для поховань і проведення релігійних обрядів.

    2. Складні підземні споруди природного або штучного походження (печери, ходи, виробки), що утворюють заплутану систему.

    3. Переносно: темне, тісне, заплутане приміщення або безладне нагромадження предметів.

  • д’аламбер

    1. Французький філософ, математик та механік XVIII століття, один з видатних представників Просвітництва, співредактор (разом з Дідро) “Енциклопедії, або Тлумачного словника наук, мистецтв і ремесел”.

    2. Фізико-математичний принцип, сформульований Ж. Л. Д’Аламбером, який дозволяє зводити завдання динаміки до завдань статики шляхом введення сил інерції.

    3. Одиниця вимірювання механічного імпульсу в системі одиниць СГС, названа на честь Ж. Л. Д’Аламбера (позначення: дін·с).

  • катакомба

    1. Підземне приміщення, що складається з розгалужених ходів, кімнат і галерей, яке використовувалося в античні часи для поховань, релігійних церемоній або як сховище.

    2. Зазвичай у множині (катакомби): складний лабіринт підземних ходів, природних або штучних печер, що виникає внаслідок видобування каменю, вапняку, піску тощо.

    3. У переносному значенні: приховане, таємне місце або середовище, де відбувається щось нелегальне або заборонене.

  • звертання

    1. Дія за значенням дієслова звертати — змінювати напрямок руху, переорієнтовувати щось у просторі або увагу, думки на когось, щось.

    2. Мовленнєвий акт, спрямований на встановлення контакту з адресатом; слово або словосполучення, яким безпосередньо називають того, до кого звертаються з мовленням (наприклад, іменник у кличному відмінку, вигук тощо).

    3. Письмовий або усний виклад, публічне висловлювання, спрямоване до певної особи, групи осіб, організації або широкого загалу з метою висловлення думки, пропозиції, прохання, вимоги тощо.

    4. (у техніці) Повний цикл обертання деталі, механізму навколо осі; один такий оберт.

  • катаклізмічний

    1. Який стосується катаклізму, пов’язаний із грандізною геологічною або соціальною катастрофою, що призводить до різких змін у природі або суспільстві.

    2. Який має масштабний, руйнівний, катастрофічний характер; що спричиняє або супроводжує тотальне лихо.

  • дозировка

    ДОЗИРОВКА — власна назва села в Україні, розташованого в Одеській області, Білгород-Дністровському районі; топонім.

  • катаклізм

    1. Різка зміна земної поверхні, викликана потужними природними явищами (наприклад, землетрусом, повінню, виверженням вулкана), що має руйнівні наслідки.

    2. Переносно: жахлива катастрофа, велике лихо або соціальний переворот, що призводить до радикальних змін і руйнувань у суспільстві.

    3. У геології: теорія, що пояснює історію Землі та розвиток життя на ній раптовими глобальними катастрофами (катастрофізм).

  • да

    1. Слово, яким виражають згоду, підтвердження, ствердну відповідь на питання або прийняття пропозиції; так.

    2. Уживається для посилення згоди, переконання або як заперечення на заперечення (у відповідь на репліку з часткою «ні»).

    3. Служить для вираження підкреслення, натиску, емоційного підсилення висловлювання, часто на початку речення.

    4. Використовується при логічному перерахуванні або для додавання нової, іноді протилежної думки (в значенні «та й», «та ще», «проте»).

    5. У складних сполучниках та частках (наприклад, «навіть якщо», «хоча б») для вираження поступкового або умовного значення.