Іменник чоловічого роду. Значення цього терміна відповідає слову «апатрид», див. також «зм.».
-
аполітея
Стан, за якого політика відсутня як явище або її свідомо уникають.
Свідома позиція нехтування політикою та усунення від неї.
Те саме, що аполітичність — байдужість або навмисне невтручання в політичне життя.
-
аполітизм
Аполітизм — це поняття, що має таке саме значення, як і слово “аполітичність”.
У 1920-х роках представники літературних організацій “Плуг” та “Гарт” виступали ініціаторами рішучого протистояння як аполітизму й націоналізму, так і шкідливим тенденціям у писемництві України (за даними “Радянського літературознавства”, том 3, 1958, стор. 8).
-
аполітичний
АПОЛІТИЧНИЙ, -а, -е. Прикметник для позначення особи чи явища, що залишається осторонь або навмисно уникає будь-якої участі в політичних та громадських справах.
Ілюстрація вживання: За твердженням газети “Радянська Україна” від 27 серпня 1946 року, жоден періодичний видання — науковий чи літературно-художній — не може дозволити собі бути поза політикою.
Ілюстрація вживання: У романі “Міжгір’я” (1953) Юрія Яновського персонаж Преображенський, будучи позапартійним і надто вузьким фахівцем, представлений як людина, яка, можливо, абсолютно байдужа до політики.
-
аполітичність
Аполітичність — це позиція, що полягає в униканні участі в політичному та громадському житті. Як приклад: українські кінематографісти, протистоячи натуралізму, формалізму, безідейності та аполітичності, керувалися в своїй роботі партійними директивами ідеологічного характеру (за даними «Укр. кіномист.», II, 1959, с. 71).
-
аполог
Аполог — це літературний термін, що позначає коротке алегоричне оповідання, переважно про тварин, яке має моралізуючий зміст. Саме цей жанр став основою для подальшого формування байки.
-
апологет
Апологет — книжне іменник чоловічого роду, що означає особу, яка виступає на захист когось або чогось.
Наприклад, у науковій літературі (журнал “Наука”, №2, 1959 р.) зазначалося, що апологети імперіалізму прагнуть принизити економічні успіхи держав соціалістичної спільноти, очолюваної Радянським Союзом.
-
апологетика
Апологетика — це розділ богословської науки, основним завданням якого є захист і обґрунтування догматів християнської віри.
У переносному значенні це слово означає захисне виправдання або надмірне вихваляння будь-якого вчення, суспільного устрою тощо.
-
апологетичний
Прикметник, що означає: сповнений апологетики (у другому значенні цього слова).
Яскравою ознакою сучасної буржуазної соціології є її схильність до апології. Свою головну теоретичну мету ця наука вбачає в тому, щоб виправдовувати й захищати лад капіталізму (за джерелом: Комуніст України, №5, 1961, стор. 73).
-
аподозис
1. Обмін подарунками, коли один дар надається як відповідь на інший.
2. У граматиці — речення, що залежить від головного та вступає з ним у підрядний зв’язок.
3. У риториці — фрагмент ораторського виступу, де той, хто говорить, звертається до аудиторії з проханням про виявлення милосердя до обвинуваченого.