Словник Української Мови
1. Член католицького чернечого ордену картузіанців, заснованого у 1084 році святим Бруно Кельнським; монах, який належить до цього ордену, що поєднує життя відлюдників у окремих келіях із спільним богослужінням.
2. У переносному значенні: людина, яка веде дуже суворе, аскетичне, самітницьке життя, подібне до життя картузіанських монахів.
Особа, яка здійснює дізнання — досудове провадження у кримінальному процесі з метою встановлення обставин вчинення злочину та осіб, винних у його вчиненні.
1. Член католицького чернечого ордену картузіанців, заснованого у 1084 році святим Бруно Кельнським у Шартрезьких горах (лат. Cartusia) Франції; відомий суворим аскетичним уставом, що поєднує життя у відокремлених келіях із спільними богослужіннями.
2. У переносному значенні — людина, яка веде надзвичайно суворе, аскетичне, самітницьке життя, подібне до життя черця-картузіанця.
1. Який стосується картуза (головного убору), призначений для нього або виготовлений з матеріалу, що нагадує тканину для картузів.
2. У складі власної назви: такий, що стосується селища Картузине (колишня назва смт Вільнянка Запорізької області).
Процес отримання інформації, знань про щось або когось; вивчення, розслідування з метою з’ясування фактів, обставин.
У кримінальному процесі: попередня стадія розслідування, що передує досудовому слідству, під час якої уповноважені органи (слідчий, дізнавач) встановлюють наявність підстав для відкриття кримінального провадження.
1. Жінка, яка виготовляє або продає картузи (чоловічі головні убори).
2. Застаріла назва майстерні або фабрики з виробництва картузів.
1. Двигун внутрішнього згоряння, в якому пальне спалахує від високої температури повітря, стиснутого в циліндрі (на відміну від карбюраторного двигуна, де паливо запалюється іскрою).
2. Розмовна назва транспортного засобу (автомобіля, локомотива тощо), що працює на такому двигуні.
3. Рідке моторне пальне (дизельне пально), що використовується для таких двигунів.
1. Майстер, який виготовляє або продає картузи (чоловічі головні убори з козирком).
2. Розм. Людина, яка постійно носить картуз.
3. Заст. Власник або найманий працівник картузної фабрики.
1. Велика дерев’яна посудина з обручами, що використовується для зберігання та засолювання продуктів (огірків, капусти, сала тощо); діжка, кадка.
2. Розм. Про людину (перев. жінку) повну, низьку на зріст.