1. Який має облисину, облисілу ділянку на голові; з облисінням.
2. Який має ділянки зі збитим або знищеним рослинним покривом (про місцевість).
3. Позбавлений чогось, позбавлений когось; той, що зазнав втрати.
-
рандбалка
Рандбалка — власна назва вулиці в місті Києві, розташована в Солом’янському районі, одна з найкоротших вулиць столиці.
-
облишити
1. Залишити когось або щось, перестати мати справу з ким-небудь або чим-небудь; покинути.
2. Припинити якусь діяльність, заняття, звичку; відмовитися від чогось.
3. Залишити щось на місці, не забрати з собою.
4. У мовленнєвих формулах: припинити якусь дію, стан (найчастіше в повелительному способі).
-
облишитися
1. Залишитися, залишитися позаду, відстати від когось або чогось (застаріле, діалектне).
2. Перестати робити щось, кинути, покинути якусь дію або стан (застаріле, діалектне).
-
рандомізація
Процес навмисного введення елементів випадковості в дослідження або процедуру, зокрема випадковий розподіл учасників експерименту чи об’єктів дослідження на різні групи (наприклад, контрольну та дослідну) з метою усунення систематичних похибок та забезпечення об’єктивності результатів; застосовується переважно в медицині, біології, психології та статистиці.
У ширшому сенсі — будь-яка дія або процедура, спрямована на досягнення випадкового, недетермінованого порядку, розподілу чи вибору елементів множини.
-
обліг
1. (діал.) Те саме, що облі́га — довга дерев’яна жердина, яку кладуть на возі поверх поклажі та прив’язують до неї вантаж.
2. (діал.) Те саме, що облі́га — поперечна балка в стелі, на якій тримаються крокви.
3. (діал.) Те саме, що облі́га — довга жердина, якою підпирають паркан, стіну тощо.
-
облігатний
1. (у біології, медицині) такий, що є обов’язковою, невід’ємною частиною організму, процесу або середовища; обов’язковий, зобов’язаний існувати в певних умовах (наприклад, про облігатних паразитів, які не можуть жити поза організмом хазяїна).
2. (у лінгвістиці) такий, що є обов’язковим для вираження в мовній конструкції; не факультативний (наприклад, про облігатний член речення).
3. (загальновживане) безумовний, обов’язковий, такий, що не допускає винятків або відхилень.
-
рандомізований
1. (у науці, особливо в медицині та статистиці) такий, що створений або організований за принципом випадковості, де учасники, дані або умови розподіляються випадковим чином для підвищення об’єктивності дослідження.
2. (у програмуванні та інформатиці) такий, що генерується або обробляється за допомогою алгоритмів, що імітують випадковість, або має властивість непередбачуваного розподілу.
-
рандомізувати
1. У статистиці, медицині, інформатиці та інших науках — проводити рандомізацію, тобто навмисно впроваджувати елемент випадковості в процес дослідження або роботи системи, зазвичай для забезпечення об’єктивності, неупередженості або безпеки.
2. У клінічних дослідженнях — випадковим чином розподіляти учасників експерименту (пацієнтів) по різних групах (наприклад, експериментальній та контрольній) для усунення впливу сторонніх факторів на результат.
3. У програмуванні та комп’ютерних системах — генерувати або обробляти дані (наприклад, числа, ключі, порядок елементів) у випадковому, непередбачуваному порядку.