Словник Української Мови
Буква
1. (діал.) Те саме, що облі́га — довга дерев’яна жердина, яку кладуть на возі поверх поклажі та прив’язують до неї вантаж.
2. (діал.) Те саме, що облі́га — поперечна балка в стелі, на якій тримаються крокви.
3. (діал.) Те саме, що облі́га — довга жердина, якою підпирають паркан, стіну тощо.
Приклад 1:
XVIII Тепер би то отеє треба нам їхати слідом за Шрамом і його сином, і все, що з ними діялось, по ряду оповідати; тілько ж, якби почав я виставлятиме в картинах да в речах, як той Тетеря обліг Паволоч, як хотів достати і вистинати усе місто за турбацію супротив гетьманської зверхності і як старий Шрам головою своєю одкупив полковий свій город, то б не скоро ще скончив своє оповіданнє. Нехай же останеться та історія до іншого часу, а тепер скажемо коротко, що Шрам паволоцький, жалуючи згуби паволочан, сам удавсь до Тетері і прийняв усю вину на одного себе.
— Куліш Пантелеймон, “Чорна рада”
Приклад 2:
В сю ніч Еней уже зближався До городка що Турн обліг; З Паллантом в човні частовався, Поїв всю старшину, як міг. В розказах чванився ділами.
— Самчук Улас, “Марія”
Приклад 3:
XII Поховав я свою неньку, а сам обліг. Лежу, так лежу, що ледве й тямлюся.
— Невідомий автор, “197 Vibrani Povisti Iurii Fied Kovich”