Словник Української Мови
1. Який видає рев, голосний і тривалий звук, схожий на рик звіра або гуркіт грому.
2. Який характеризується бурхливим, несамовитим виявом емоцій (плачу, сміху, розпачу тощо).
3. Розм. Надзвичайно сильний за інтенсивністю, яскраво виражений (про мороз, вітер, біль, успіх).
4. У складі власної назви: “Ревучий” (наприклад, “Ревучий водоспад”) — частина географічної назви, що вказує на гучний шум води.
1. Театральна або естрадна вистава, що складається з окремих, часто не пов’язаних єдиним сюжетом номерів (пісень, танців, скетчів, пародій тощо), об’єднаних загальною темою або ідеєю.
2. Жанр у театральному, естрадному або цирковому мистецтві, що характеризується саме такою формою побудови вистави.
3. Періодичний огляд, оглядова стаття, що узагальнює аналіз певних явищ, подій, творів мистецтва за певний період (застаріле або спеціалізоване вживання, частіше у словосполученнях).
1. Скорочене позначення регістратора (пристрою або програми для запису даних).
2. Розмовне скорочення від слова “регістратор” у значенні посадової особи, яка здійснює реєстрацію.
3. У комп’ютерному жаргоні — скорочене найменування системного реєстру Windows (Windows Registry).
1. (істор., політ.) Політика держави, спрямована на збільшення королівських (царських) доходів шляхом встановлення державної монополії на виробництво або продаж певних товарів (наприклад, сіль, тютюн, горілка), а також запровадження спеціальних податків (регалійних зборів).
2. (істор., церк.) Течія в католицькій церкві, що виступала за розширення прав світської влади (монарха) у церковних справах на території держави, на противагу папізму (ультрамонтанству).