• ревнувати

    1. Відчувати ревнощі, мучитися сумнівами щодо чиєїсь вірності, відданості, любові, побоюючись втратити прихильність коханої людини.

    2. Сильно бажати володіти ким-небудь або чим-небудь виключно для себе, не ділячи з іншими; заздрити комусь через увагу, прихильність, якої той зазнає від інших.

    3. Рідко. Пильно, старанно, з відданістю дбати про щось, охороняти, боронити щось (наприклад, свою честь, права, переконання).

  • ревнуватися

    1. Відчувати ревнощі, заздрість до когось через увагу, прихильність, успіхи або майно; заздрити.

    2. (до когось) Відчувати сумніви у чиїйсь вірності, відданості, побоюватися втратити чиюсь любов або прихильність через можливу зраду чи інтерес до іншої людини.

    3. (до чогось) Рідко вживається у значенні: старанно, ревно чогось домагатися, прагнути чогось.

  • ревонути

    1. Однократний вид до дієслова ревти; видати голосний, протяжний звук, схожий на ревіння тварини або на сильний плач людини.

    2. Перен. Голосно, протяжно заспівати, закричати або заговорити.

    3. Перен. Пронизливо, голосно зазвучати (про звуки музичних інструментів, сирену тощо).

  • ревти

    1. (діал.) Вити, скиглити, голосно плакати (переважно про дітей).

    2. (перен., розм.) Гучно та нав’язливо скаржитися, нарікати, голосно виражати невдоволення.

  • ревтися

    Ревтися — (розм.) виявляти ревнощі, заздрість; заздрити комусь через почуття ревнощів.