Словник Української Мови
1. Який відчуває ревнощі, заздрість до успіхів, переваг інших; сповнений ревнощів.
2. Який виражає ревнощі або свідчить про них.
3. Який прагне зберегти, не поділитися з кимось своїми почуттями, прихильністю, увагою дорогої людини; власницький у коханні.
4. Який старанно, старанно і з відданістю ставиться до чогось; ретельний, сумлінний (застаріле).
1. Жінка або дівчина, яка схильна до ревнощів, відчуває постійну або сильну підозрілість щодо вірності, прихильності коханої людини або конкурентки.
2. Переносно: жінка, яка надмірно прагне володіти чимось повністю, не терпить жодного співпереживання чи конкуренції (наприклад, у професійній сфері, мистецтві).
Ревнивість — почуття власницького ставлення до когось, супроводжуване недовірою, підозрами у невірності, зраді та страхом втратити улюблену особу.
Ревнивість — заздрість до успіхів, досягнень, переваг іншої людини, бажання володіти тим, що має хтось інший.
Ревнивість — надмірна старанність, ретельність у відстоюванні, охороні чого-небудь (наприклад, своєї репутації, прав, принципів).
1. Прислівник до слова “ревнивий”; виражаючи ревнощі, з ревнощами.
2. Уживається для позначення стану заздрості, небажання ділитися кимось або чимось; заздрісно, власницьки.
3. Старанно, наполегливо, з великим завзяттям і відданістю; ретельно, старанно.
1. Людина, яка ревно, старанно та самовіддано дбає про щось, відстоює якісь ідеї, принципи або традиції; прихильник, поборник чогось.
2. (застаріле) Людина, яка відрізняється ревнощами, заздрісним ставленням до когось; заздрісник.