Словник Української Мови
Буква
1. Який відчуває ревнощі, заздрість до успіхів, переваг інших; сповнений ревнощів.
2. Який виражає ревнощі або свідчить про них.
3. Який прагне зберегти, не поділитися з кимось своїми почуттями, прихильністю, увагою дорогої людини; власницький у коханні.
4. Який старанно, старанно і з відданістю ставиться до чогось; ретельний, сумлінний (застаріле).
Приклад 1:
нікуди не годиться, а до того ще докучливий та ревнивий, а старий — тихий-тихий і покірний.
— Невідомий автор, “117 Shevchenkohaidamaky Vyd 2011”
Приклад 2:
Леся прекрасно знала чоловiка i знала, який вiн має язик, особливо напiдпитку, вона знала, що ревнивий Валентин все-таки любив трохи “позадаватись” серед товаришiв своєю дружиною i навiть поiнформувати їх про свої «спальнi справи», але вона не чекала, що вiн i з ревiзором, з зовсiм випадковою людиною, буде таким одвертим, i це її дуже образило. Правда, вона про це нiчого не сказала нi Валентиновi, нi Топченковi, але почуття незадоволення з Валентиновоi поведiнки не менш години залишилося в нiй.
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”
Приклад 3:
Не турбуватись, на жаль, ревнивий Валентин не мiг, але вiн на цей раз найшов у собi досить такту, щоб не затриматись. — Ви горiлку п’єте?
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”