Древослів

Словник Української Мови

  • шумно

    1. Прислівник до слова “шумний”; так, що супроводжується сильним звуком, гамором, галасом.

    2. Переносно: яскраво, помітно, з ефектом; так, що привертає до себе увагу, викликає суспільний резонанс.

  • хриплячи

    1. Дієприкметник теперішнього часу від дієслова “хрипіти“, що означає видавати хрипкі, сипкі звуки голосом, часто через хворобу, перевтому зв’язок або сильне збудження.

    2. Розмовляючи, видавати одночасно з мовою характерні сипучі або шиплячі звуки, утворені проходженням повітря через звужену голосову щілину.

  • ухикнути

    1. Різко відхилитися, відскочити вбік, щоб уникнути чогось (удару, небезпеки тощо).

    2. Переносно: спритно уникнути чогось небажаного, звільнитися від чогось (наприклад, від обов’язку, відповідальності, питання).

  • хрипнути

    1. Видавати хрипкі, сипкі звуки, говорити хрипким голосом через хворобу, втому або сильне збудження.

    2. Про неживі предмети або явища: видавати звук, схожий на людський хрип, робити різкий сипкий шум.

    3. (У минулому часі, розм.) Померти, загинути (часто з відтінком грубості або байдужості).

  • шумо

    1. (у лінгвістиці) Мова шумерів, що належить до ізольованих мов і була поширена в Месопотамії в IV–II тисячоліттях до н. е.

    2. (у лінгвістиці) Загальна назва шумерської мови та споріднених з нею стародавніх мов, що утворюють окрему сім’ю (шумерську).

  • ухикнутися

    1. Різким рухом убік або вниз уникнути чогось, що рухається, відскочити, відхилитися від чогось.

    2. Переносно: спритними діями або хитрощами уникнути чогось неприємного, небажаного (наприклад, небезпеки, відповідальності, обов’язку).

  • хрипнутися

    1. (розм.) Ставати хрипким, втрачати чистоту звучання (про голос, горло).

    2. (перен., розм.) Напружено, з надзвичайними зусиллями щось робити, доводити себе до виснаження.

  • шумовий

    1. Який стосується шуму (гучних, різких, хаотичних звуків), пов’язаний із ним або призначений для його створення, вимірювання чи придушення.

    2. У техніці та фізиці: який характеризується наявністю випадкових коливань (шуму) або обумовлений ними.

  • хризопал

    Хризопал — різновид опалу, напівкоштовне каміння зелених тонів (від яблунево-зеленого до оливкового), що є різновидом благородного опалу з мікрокристалічною структурою.

    Хризопал — застаріла або поетична назва золотисто-жовтого або зеленувато-жовтого дорогоцінного каміння, зазвичай хризоліту або інших схожих за кольором мінералів.

  • ухил

    1. Похила поверхня, схил; нахил, нахиленість чогось.

    2. Відхилення від прямого напрямку, прямолінійного руху або заданого курсу.

    3. (перен.) Схильність, прагнення до чогось, переважання певної тенденції (наприклад, у думках, поглядах, творчості).

    4. (техн.) Різниця висот двох точок на горизонтальній відстані між ними; величина, що характеризує нахил лінії або поверхні (наприклад, залізничної колії, дороги, даху).