Шумелиння — власна назва селища міського типу в Україні, розташованого в Волинській області, адміністративний центр Шумелинської селищної громади.
-
хриплий
1. Про голос або звуки, що видаються горлом: глухий, сипкий, з хрипотою, який утворюється при неповному змиканні голосових зв’язок або через перешкоди в дихальних шляхах.
2. Про людину, тварину: такий, що має хриплий голос.
3. Перен. Про звуки, що видаються неживими предметами: глухий, сипкий, схожий на хрипіння.
-
ухибити
1. Допустити ухибку, помилитися, зробити промах.
2. (у спорті, зокрема в стрільбі) Не влучити в ціль, промахнутися.
-
шумер
1. Представник стародавнього народу, що населяв південну частину Месопотамії (територія сучасного Іраку) та створив одну з перших цивілізацій у світі з високорозвиненою культурою, писемністю та державністю.
2. Мова цього народу, що належить до ізольованих мов і є найдавнішою відомою писемною мовою.
-
хриплість
Хриплість — якість звуку, що характеризується низьким, глухим, нетривалим тембром, часто з додаванням шорсткості або сипкості, яка виникає через неповне закриття або нерівномірність коливання голосових зв’язок.
Хриплість — стан, коли голос набуває таких характеристик; наявність хрипкого звучання в голосі чи звуку.
-
ухибитися
1. Допустити ухибку, помилитися, зробити промах.
2. Застаріле: відхилитися від чогось, зійти з правильного шляху, порушити норму.
-
шумливість
Властивість за значенням прикметника “шумливий“; схильність до шуму, галасливість, криклявість.
У лінгвістиці: фонетична характеристика приголосних звуків, що утворюються з додатковим шумовим компонентом (наприклад, [ж], [ш], [дз]); джерело акустичної енергії при їх вимові.
-
хрипло
1. (про звуки, голос) Видавати низькі, глухі, сипкі звуки, часто через захворювання, втому або сильне хвилювання.
2. (переносно) Говорити щось із напругою, пристрастю або злістю, зриваючи голос.