шумливість

[ʃumlɪʋistʲ] Іменник

Буква:Ш

Значення

  1. Властивість за значенням прикметника “шумливий“; схильність до шуму, галасливість, криклявість.

  2. У лінгвістиці: фонетична характеристика приголосних звуків, що утворюються з додатковим шумовим компонентом (наприклад, [ж], [ш], [дз]); джерело акустичної енергії при їх вимові.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. шумливість, р. шумливості, д. шумливості, з. шумливість, о. шумливістю, м. шумливості, к. шумливосте

Більше записів