1. Зменшувально-пестлива форма від слова “будяк” — невелика рослина родини айстрових, зазвичай з колючим стеблом і листям, що часто вважається бур’яном.

2. Розмовна назва для будь-якої невеликої або молодої рослини, що має колючки або схожа на будяк.

3. (у переносному значенні) Про людину, здебільшого дитину, яка є неслухняною, гостро відповідає або “колється” словами.

1. Збільшена форма від слова “будяк”: дуже великий, розлогий будяк.

2. (переносно) Про щось велике, колюче або неприємне, що нагадує будяк за зовнішнім виглядом або властивостями.

1. Рідкісне прізвище українського походження, що, ймовірно, утворене від назви рослини «будяк» або пов’язане з поняттям «будячина» (місце, поросле будяками).

1. Рідкісне прізвище українського походження, утворене від назви рослини «будяк».

2. У місцевих говірках — окрема велика, потужна або колюча рослина будяку; також може вживатися як збірна назва для заростей будяків.

1. Рослина родини айстрових, переважно з колючим стеблом і листям, що часто вважається бур’яном; загальна назва для багатьох видів родів Cirsium, Carduus, Onopordum та інших.

2. Переносно: про колючу, непривітну, сувору людину.

1. Рідкісне прізвище українського походження, що може вказувати на предка з особливими рисами характеру або зовнішності, пов’язаними зі словами “будити”, “буйний” або “буда” (споруда для виварювання поташу).

2. У місцевій топоніміці або неофіційному вживанні — можлива назва місцевості, урочища або невеликого поселення, історично пов’язаного з будівництвом або певним промислом (наприклад, випалюванням вугілля, поташним виробництвом).

1. (діал.) Те саме, що будівельник — людина, яка займається будівництвом, спорудженням будівель.

2. (зоол.) Рід птахів родини горобцевих, поширених в Африці на південь від Сахари; представник цього роду, що будує складні гнізда з трави з довгим коридором-тунелем (лат. Bubalornis).

3. (іхт.) Рід риб родини скорпенових, поширених у Чорному та Азовському морях; представник цього роду, звичайна будочка (лат. Mesogobius).

1. (у філософії, релігії) Майбутній час, що настане після земного життя людини або після кінця світу; потойбічне життя, вічність.

2. (застаріле або поетичне) Майбутній час, майбутнє; те, що має статися згодом.

1. Час, який настане після теперішнього; майбутнє.

2. Перспектива розвитку, подальша доля когось або чогось.

3. Грамматична категорія дієслова, що виражає дію, яка відбудеться після моменту мовлення (дієслівна форма майбутнього часу).

1. (у філософії, особливо в концепціях Миколи Федорова) майбутнє людства, що активно твориться, конструюється завдяки свідомій діяльності, науковому прогресус та об’єднанню зусиль усіх поколінь задля перетворення природи, подолання смерті та освоєння космосу; протиставляється пасивному очікуванню майбутнього (“майбутнього”).

2. (у літературознавстві та культурології) літературно-філософська утопія, візія ідеального майбутнього, створена творчою уявою; художній образ бажаного майбутнього суспільства.