Власна назва села в Україні, що існувало на території сучасної Львівської області; історична топонімічна назва.

Бівертин — власна назва села в Україні, розташованого в Бучанському районі Київської області, належить до Макарівської селищної громади.

1. (геологія) рідкісний мінерал, водний фосфат заліза та магнію з групи віваніту, який утворює призматичні кристали синього або зеленувато-синього кольору; названий на честь американського мінералога Мейсона Бівера.

2. (історичне, військова справа) неофіційна назва важкого бронежилета (протиосколкового захисного обладнання), що використовувався українськими військовослужбовцями на ранніх етапах російсько-української війни (з 2014 року), часто саморобного або кустарного виробництва.

Бівектор — у математиці, зокрема в геометричній алгебрі, елемент зовнішньої алгебри другого ступеня, який можна інтерпретувати як орієнтовану площинну площу, утворену зовнішнім добутком двох векторів. Він узагальнює поняття вектора, що задає напрямок, на двовимірну площину та задає її орієнтацію і величину.

Бівектор — у фізиці та інженерії, математичний об’єкт, що використовується для опису обертальних рухів, плоских перетворень або для компактного представлення симетрій у просторі.

1. У хімії та молекулярній біології — властивість молекули (наприклад, антитіла) мати два ділянки зв’язування, здатні одночасно взаємодіяти з двома однаковими або подібними структурами (наприклад, антигенами).

2. У генетиці — стан пари гомологічних хромосом, що з’єдналися (кон’югували) під час профази мейозу I, утворюючи так званий бівалент.

3. У логіці та математиці — властивість відношення або операції бути двомісними, тобто стосуватися двох об’єктів або аргументів (наприклад, бівалентна логіка).

1. У хімії: атом або молекула, здатні утворювати два хімічних зв’язки, мають валентність, рівну двом.

2. У генетиці: пара гомологічних хромосом, що з’єдналися (кон’югували) під час профази першого поділу мейозу.

1. Тимчасовий табір для відпочинку, нічлігу чи харчування під час походу, подорожі або навчальних занять (у туристів, альпіністів, військових тощо).

2. Місце для такого табору; стоянка.

3. У військовій справі — охорона, що виставляється на ніч для захисту табору або місця відпочинку військ.

1. (від лат. bibulus — “п’ючий”) — спеціальний папір, що використовується в хімічних лабораторіях для фільтрування рідин; фільтрувальний папір.

2. (від лат. bibula — “п’юча”) — у старовинних текстах: тонка, пориста, добре промокаюча папір; папірець для промокання чорнила.

1. Рідкісна рослина родини амарилісових з великими білими квітами, що росте на піщаних ґрунтах; білоцвіт літній (Pancratium maritimum).

2. Заст. Той, хто виготовляє або продає папір (від староукраїнського “бібула” — папір).

1. Рідкісна назва невеликої пташки родини вівсянкових, зазвичай з жовтим забарвленням (напр., вівсянка звичайна).

2. У народній творчості та літературі — ласкаве або жартівливе звертання до дівчини, жінки, іноді до дитини.