1. У фізиці та математиці — хвильовий пакет або солитоноподібна структура, що складається з двох тісно пов’язаних солитонів, які рухаються як єдине ціле, зберігаючи свою форму внаслідок динамічної рівноваги між нелінійними та дисперсійними ефектами середовища.

2. У теорії інтегровних систем — точний розв’язок певних нелінійних диференціальних рівнянь у приватних похідних (наприклад, рівняння Кортевега — де Фріза), що описує взаємодію двох солитонів, які можуть злипатися або розсіюватися, не змінюючи своєї форми після взаємодії.

1. (в астрономії) Період обертання Сонця навколо центра Галактики, що становить близько 200 мільйонів земних років; галактичний рік.

2. (в геології, палеонтології) Дуже великий проміжок часу, що дорівнює приблизно одному галактичному року (близько 200 млн років); використовується для вимірювання тривалості геологічних ер та масштабних еволюційних процесів.

1. Стан одержимості, коли людина, згідно з релігійними уявленнями, перебуває під владою нечистої сили (біса); біснування, одержимість.

2. Переносно: надмірне збудження, шаленість, несамовитість у поведінці або висловлюваннях.

1. Стан одержимості, коли людина, на думку віруючих, перебуває під владою нечистої сили (біса), що проявляється в несамовитій поведінці, конвульсіях, агресії або непритомності.

2. Переносно: надзвичайно бурхливе, шалене виявлення якихось почуттів (радості, люті, відчаю тощо); несамовитість, шаленіння.

1. Хімічний елемент з атомним номером 83, простий речовиною якого є крихкий сріблясто-білий метал з рожевим відтінком; позначається символом Bi, латинська назва Bismuthum.

2. Рідкісний мінерал, самородний елемент, що складається з цього металу; зустрічається в природі у вільному стані, часто у вигляді кристалів.

1. Наявність бісмуту в якомусь сполуці, матеріалі або середовищі; кількісний вміст бісмуту в чомусь.

2. (у геології, хімічній технології) Властивість мінералу, руди, промислового продукту містити у своєму складі бісмут як характерний компонент.

Мінерал класу оксидів, гідроксид висмуту з формулою Bi₂O₃, що зустрічається у вигляді землястих мас або нальотів жовтого, зеленуватого або сірого кольору; природний оксид висмуту.

Бісмутин — мінерал класу сульфідів, природний сульфід бісмуту (Bi₂S₃), що зустрічається у вигляді довгих призматичних кристалів сіро-сталевого кольору з сильним металевим блиском; важлива руда для отримання бісмуту.

1. Хімічний радикал або залишок, що походить від бісмуту, має формулу BiH₄⁻ або уявну структуру Bi≡, і входить до складу деяких неорганічних сполук.

2. (У спеціальній літературі) Назва гіпотетичної двоатомної молекули бісмуту (Bi₂), аналогічної до “диводню” чи “дикисню”.

1. (медичний термін) Хронічне отруєння бісмутом, що виникає при тривалому застосуванні лікарських препаратів, що його містять; характеризується ураженням нирок, слизових оболонок та нервової системи.

2. (хімічний термін) Властивість деяких сполук бісмуту утворювати при їх розчиненні в кислотах колоїдні розчини.