будячиння

[budjɑt͡ʃɪnnjɑ] Іменник

Буква:Б

Значення

  1. (Лінгвістика) –

    Рідкісне прізвище українського походження, що, ймовірно, утворене від назви рослини «будяк» або пов’язане з поняттям «будячина» (місце, поросле будяками).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. будячиння, р. будячиння, д. будячинню, з. будячиння, о. будячинням, м. будячинні, к. будячиння

Більше записів