Значення
-
Зображення людини чи предмета, створене засобами образотворчого мистецтва (живопису, скульптури, графіки); ікона.
-
Художній, літературний образ — уявний, поетичний спосіб відображення дійсності, типовий характер, явище, узагальнено представлені в мистецтві словом, звуком, кольором тощо.
-
Втілення, уособлення якоїсь ідеї, якості, поняття (наприклад, образ матері, образ героя).
-
Спосіб, форма, характер чого-небудь (наприклад, образ життя, образ думок).
-
Застаріле та поетичне: вигляд, зовнішність, подобання.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. образ, р. образа, д. образові, з. образ, о. образом, м. образі, к. образе
Походження слова (Етимологія)
Слово ‘образ’ походить від праслов’янського *obrazъ, утвореного за допомогою префікса *ob- та основи *razъ, що пов’язана чергуванням голосних із дієсловом *rězati (різати). Спочатку воно означало ‘щось вирізане, зображення’. Споріднені слова в інших слов’янських мовах: російське ‘образ’ (ікона, зображення), польське ‘obraz’ (картина, образ), болгарське ‘образ’ (обличчя, щока) тощо. Також існує версія про зв’язок зі словом ‘оброміти’ (набрякати, збільшуватися) та грецьким ‘овріос’ (велетенський), але вона менш обґрунтована.