Древослів

Словник Української Мови

образ

Буква

1. Зображення людини чи предмета, створене засобами образотворчого мистецтва (живопису, скульптури, графіки); ікона.

2. Художній, літературний образ — уявний, поетичний спосіб відображення дійсності, типовий характер, явище, узагальнено представлені в мистецтві словом, звуком, кольором тощо.

3. Втілення, уособлення якоїсь ідеї, якості, поняття (наприклад, образ матері, образ героя).

4. Спосіб, форма, характер чого-небудь (наприклад, образ життя, образ думок).

5. Застаріле та поетичне: вигляд, зовнішність, подобання.

Приклади вживання

Приклад 1:
Це надало широкий образ форми та якості логістичних процесів, незалежно від сфери діяльності фірм. Якщо до цього ще додати різноманітні терміни діяльності фірм на ринку, можна з достатньою впевненістю оцінити не тільки існуючий стан якості логістичних рішень, але також можливості розвитку останніх у майбутньому.
— Малярчук Таня, “Згори вниз”

Приклад 2:
Важить навіть фіксація, на перший погляд, несуттєвого — з цих цеглинок вимальовується образ середовища, житейська атмосфера, картина побуту, світ почувань і реакцій, тобто образ доби. І автопортрет автора.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”

Приклад 3:
Мої твори у старших класах: «Відображення революції 1905 р. у „Fata morgana“», «Образ Леніна у творчості Горького і Маяковського». Таких епізодів і «речових доказів» я могла б навести багато.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”

Частина мови: іменник (однина) |

Більше записів