двієчник чи двоєчник — коли чергуються “і” та “о”?
Правильно — «двієчник», бо слово утворено від «двійка», і закон морфологічного чергування не діє на цього слова. Форма «двоєчник» — помилка.
Пояснення
Слово «двієчник» походить від «двійка». Звук «і» зберігається — як в слові-джерелі. Тому «двоєчник» — помилка.
Слово «двієчник» утворено від іменника «двійка». Діє закон чергування «і» з «о» та «е» у відкритому складі на зразок «стіл» — «столу», «піч» — «печі». Тут діє не фонетичний, а морфологічний закон: слово походить від «двійка», і звук основи зберігається — як в «двійка» «і» не переходить в «о», а залишається. Тому правильно «двієчник», а не «двоєчник».
«У закритому складі «дві» стоїть і, а в відкритому «дво» — це й є чергування. Але перший склад «двієчник» — відкритий, тому закон морфологічний, а не фонетичний» — Б. Д. Антоненко-Давидович, «Як ми говоримо».
Правильно- «Двієчник» — учень з двійкою.
- «Вон восьмий рік був двієчником, а потім почав старатися».
- «Двієчник» або «двійкар» — обидва форми правильні.
Неправильно- «Двоєчник» — неправильна форма, треба: «двієчник».
- «Двоєчник» передає чергування — «дві» перетворюється на «дво», але морфологічний закон цього не дозволяє.