осудження чи засудження — як правильно
Осудження — моральне несхвалення чиїхось учинків або поведінки. Засудження — офіційний юридичний вирок суду або категоричне моральне засудження.
Пояснення
Коли хтось не схвалює поведінку іншої людини — це осудження. Коли суд виносить вирок — це засудження. Плутати ці слова не варто, бо вони позначають різний ступінь і різну природу оцінки.
Дієслово «осудити» (звідси іменник «осудження») означає «висловити своє несхвалення, поставитися негативно до чиїхось учинків або поведінки»:
«Не осуди мене, матінко» (народна пісня);
«Люди осудять за таке» (з живих уст).
Дієслово «засудити» (звідси «засудження») має два виразно різних значення: юридичне — визнати вироком суду винним і призначити покарання; та емоційно-підсилювальне — рішуче, категорично засудити когось за серйозний моральний проступок.
Тому «суд засудив» — єдиний правильний варіант у юридичному контексті; «сусіди осудили» — правильний варіант у побутовому. Зміщення до «засудили» у побутовому мовленні не є грубою помилкою, але знижує точність вислову.
Правильно- Учинок злодія викликав загальне осудження сусідів.
- Суд виніс засудження підсудного до трьох років позбавлення волі.
- Громада одностайно засудила зрадника — цього вчинку не пробачать.
Неправильно- Суд виніс осудження обвинуваченого. (правильно: засудження)
- Дрібний проступок хлопця отримав засудження з боку батьків. (точніше: осудження)