Словник Української
1. Назва двох давньослов’янських літер кириличного алфавіту, що позначали носові голосні звуки: юс малий (Ѧ, ѧ) та юс великий (Ѫ, ѫ).
2. У переносному значенні — застарілий, незрозумілий символ або вираз; часто вживається у фразеологізмі “а́з і ю́с” для позначення чогось дуже простого, елементарного.
Юстимович — українське прізвище, що походить від імені Юстим (варіант імені Юстин).
Юстин — чоловіче особове ім’я латинського походження (лат. Iustinus), що вживається в українській мові.
Юстин — історична особа: Марк Юніан Юстин (лат. Marcus Iunianus Iustinus), римський історик II–III століття н.е., автор епітоми (витягу) з незбереженої праці Помпея Трога «Філіппова історія».
Юстин — святий: Юстин Філософ (бл. 100–165), ранньохристиянський мученик і апологет, один з Отців Церкви.
1. Власна назва жіночого імені латинського походження (від лат. Iustina), що означає «справедлива».
2. У філософії та теології: персоніфікація справедливості як чесноти; поняття, близьке до «правосуддя» або «справедливості» у вченнях античних та середньовічних мислителів.
Юстиніан — чоловіче ім’я, що походить від латинського Justinianus (справедливий).
Юстиніан I (близько 482–565) — візантійський імператор (527–565) з династії Юстиніана, відомий масштабним кодифікацією римського права (Кодекс Юстиніана), активними військовими кампаніями за відновлення Римської імперії та грандіозним будівництвом (зокрема собору Святої Софії в Константинополі).
Юстиніан — назва різних історичних осіб, церковних діячів або правителів (наприклад, Юстиніан II, патріарх Юстиніан), що приймають це ім’я або титул.
1. Назва літери “ю” в українському алфавіті, що позначає звук [ju] або [ʲu].
2. У лінгвістиці: позначення для голосного звука, що утворюється злиттям звуків [j] та [u] (наприклад, на початку слова “юшка”).
1. (лат. jus cogens) У міжнародному праві — імперативна норма загального міжнародного права, яка прийнята та визнана міжнародною спільнотою держав у цілому як норма, що не допускає відхилення та може бути змінена лише пізнішою нормою загального міжнародного права такого самого характеру.
2. (лат. jus cogens) У цивільному праві — імперативна норма національного законодавства, яка є обов’язковою для сторін і не може бути змінена їхньою угодою (волію).
Юснатуралізм — філософсько-правова доктрина, що визнає існування природного права як об’єктивної, вищої за позитивне (писане) право норми, заснованої на принципах справедливості, розуму та людської природи.
1. Стосовний до літери кириличної абетки “юс” (великий Ѫ, малий ѫ) або “юс малий” (великий Ѧ, малий ѧ), що вживалися в давньослов’янській та давньоруській писемності.
2. Стосовний до фонетичного явища носового голосного, що позначався цими літерами в праслов’янській мові (наприклад, *ę, *ǫ).
По батькові для жінки від чоловічого імені Юстиніан; патронімічне прізвище, утворене від цього імені.