Словник Української
1. Стосовний до юри, пов’язаний з нею (у значенні: давня назва окремих ділянок землі, угідь, що перебували у спільному володінні селян).
2. Належний до геологічного періоду мезозойської ери, що йде за тріасовим і передує крейдовому; властивий цьому періоду.
1. (заст.) Те саме, що юродивий 1.
2. (заст.) Те саме, що юродивий 2.
3. (заст.) Те саме, що юродивий 3.
1. Властивість або стан юродивого; божевілля, ненормальність, неосудність.
2. Дурна, безглузда вчинка або витівка; нісенітниця, дурниця.
3. У релігійному контексті — навмисне вдавання під божевільного заради аскетизму та спокутування гріхів, одна з форм християнського подвижництва.
1. Поведінка, дії юродивого; навмисне прикидання божевільним або нерозумним з релігійною метою (у православ’ї та католицизмі).
2. Переносно: навмисна, показна, часто епатажна дурість; прикидання дурнем, нездатним, необізнаним для досягнення певної мети.
1. Переносне житло кочових народів Центральної та Середньої Азії (монголів, казахів, киргизів тощо), що має дерев’яний каркас круглої форми, вкритий повстю, шкурами або кошемою.
2. Історична адміністративно-територіальна одиниця у деяких тюркських народів, зокрема у кримських татарах, а також назва їхнього військового підрозділу.
1. Власна назва села в Україні, розташованого в Одеській області, Білгород-Дністровському районі.
2. (рідко, заст.) Термін, що позначає швидкий, метушливий рух, метушню або гамір великої кількості людей, тварин; сутолока, юрба.
1. Стосунний до юрисконсульта, що належить або характеризує його професійну діяльність.
2. Призначений для роботи або використання юрисконсультом (про службу, відділ, посаду тощо).
Юриспрудент — застаріла назва студента юридичного факультету або вищого навчального закладу з правовим профілем.
Юриспрудент — рідковживана назва особи, яка вивчає право, юриспруденцію; учень, школяр у галузі права.