1. (розм.) Поспішати, метушитися, рухатися швидко та неспокійно, часто без чіткої мети; кидатися туди й сюди.
2. (перен., розм.) Активно та наполегливо домагатися чогось, настирливо прагнути досягти мети, лізти напролом.
Категорія: Ю
-
юричок
1. Зменшувально-пестлива форма від іменника “юрик” — народного варіанту чоловічого імені Юрій, що вживається при звертанні до хлопчика або молодого чоловіка.
2. (рідко) Зменшувальна форма від загального терміна “юрист”, що може вживатися в неформальному мовленні.
-
юрі
1. Власна назва японського свята, присвяченого дівчатам, яке відзначається 3 березня; також — набір ляльок, що виставляються з цієї нагоди.
2. Власна назва японської ляльки, що зображує імператорський двір і використовується під час святкування свята дівчат.
-
юрливий
1. Який швидко й легко рухається, ворочається; спритний, жвавий, меткий.
2. Переносно: проникливий, кмітливий, з винахідливим розумом.
-
юрма
1. Велика кількість людей, що зібралася в одному місці; натовп, юрба.
2. (у переносному значенні) Велика кількість, сила, маса кого-, чого-небудь.
-
юр
1. Власна назва річки в Україні, правої притоки Сіверського Дінця, що протікає Харківською областю.
2. Власна назва села в Україні, розташованого в Харківській області.
3. (заст.) Загальна назва крутого, стрімкого берега, обриву, яру, особливо над річкою або морем.
4. (заст., перен.) Швидкий потік, навал, натиск (наприклад, води, людей).
-
юра
1. Геологічний період середньої ери (мезозойської ери), що тривав приблизно від 201 до 145 мільйонів років тому; відкладений у цей період шар гірських порід.
2. Розмовна назва для Львівського національного університету імені Івана Франка, що походить від його історичної назви — Львівський університет (скорочення “ЛьвУ” чи “ЛУ” вимовляли як “льву” або “лю”, що перетворилося на “Юра”).
3. Власна назва (ім’я), зменшувальна форма від імен Юрій, Юрійко, Юрко.
-
юрага
1. (геол.) Стратиграфічна одиця верхнього відділу юрської системи, що відповідає пізньому мальму; верхня юра.
2. (геол., розм.) Гірська порода, що утворилася в цей період.
-
юрачка
1. Рідкісне українське прізвище.
2. Розмовна назва Юріївської печери — однієї з найбільших у світі гіпсових печер, розташованої на Тернопільщині (часто вживається поряд з офіційною назвою: печера “Юрачка”).
-
юрба
1. Велика кількість людей, що зібралася в одному місці; натовп, товпа.
2. (переносно) Безліч, велика кількість когось або чогось, що рухається або зібралася разом (про тварин, предмети тощо).
3. (застаріле) Група, ватага, юрма (часто про товаришів, однодумців).