Словник Української
Жінка, яка професійно займається юстируванням — регулюванням, налаштуванням або вивірянням точних приладів і механізмів (наприклад, ваг, годинників, оптичних або вимірювальних інструментів).
Робітниця, що виконує операції з точної складної регулювання (юстирування) деталей, вузлів або систем у машинобудуванні, приладобудуванні тощо.
1. Процес налаштування, регулювання або приведення до точної, правильної позиції чи стану технічних приладів, механізмів, інструментів (наприклад, ваг, годинників, оптичних систем).
2. У поліграфії — точне вирівнювання, суміщення друкованих форм або окремих елементів зображення для якісного відтворення.
3. У комп’ютерній техніці та програмуванні — налаштування програмного забезпечення або апаратних компонентів для їх коректної взаємодії та оптимальної роботи.
1. Налаштовувати, регулювати точні механічні, оптичні або вимірювальні прилади, встановлюючи правильне взаємне розташування їхніх частин або показників відповідно до еталону для забезпечення точної роботи.
2. Приводити до точної відповідності певним вимогам, стандартам; вивіряти, калібрувати.
1. (про механізми, деталі, оптичні або вимірювальні прилади) Налагоджуватися, точно встановлюватися, регулюватися для правильного функціонування; приходити у стан точної взаємної припасуваності.
2. (переносно) Пристосовуватися, підлаштовуватися під певні умови, норми або вимоги.
1. У поліграфії: вирівнювання рядків тексту по вертикалі за допомогою зміни інтервалів між словами та літерами для створення рівного правого або лівого краю сторінки.
2. У праві: процес обґрунтування, підтвердження законності або правомірності чого-небудь; надання правового виправдання.
1. (у техніці) Призначений для юстування, тобто точної регулювання, налаштування або вивірювання деталей, механізмів, приладів.
2. (переносно) Такий, що служить для уточнення, корегування або приведення чогось у належний стан (наприклад, думок, процесів, показників).
1. Стосовний до юрти (адміністративно-територіальної одиниці у деяких тюркомовних народів, зокрема у кримських та ногайських татар), що належить до неї або пов’язаний із нею.
2. Стосовний до юрти (монгольського або тюркського переносного житла), властивий їй або призначений для неї.
1. (іст.) Процес формування та розселення юрт — адміністративно-територіальних одиниць і військово-політичних об’єднань у козацьку добу, зокрема Запорозької Січі.
2. (перен., рідк.) Щільне згуртування, масове скупчення людей або тварин у одному місці; тісна юрба.
1. Збиратися, товпитися в одному місці, утворюючи юрбу; тісно зіщулюватися, натовплюватися.
2. Розм. Поспішно, метушливо збиратися, зіштовхуватися купкою (переважно про тварин).
3. Розм. Поспішно, неохайно одягатися, натягати на себе одяг.