Категорія: Ї

  • їздецтво

    Їздецтво — власна назва козацького військового підрозділу або формування в Речі Посполитій та Гетьманщині, що складався з кінних вояків (їздців).

    Їздецтво — власна назва адміністративно-територіальної одиниці (округу, повіту) у Війську Запорозькому, мешканці якої були зобов’язані нести кінну військову службу.

  • їзда

    1. Дія за значенням дієслів “їхати”, “їздити”; пересування на транспортному засобі або верховій тварині.

    2. Вміння, навичка їздити на чомусь (наприклад, верхова їзда).

    3. Розм. Шлях, відстань, яку проїжджають або яку потрібно проїхати.

  • їжитися

    1. Стискатися, зморщуватися, робитися шорстким, нерівним (про поверхню чогось).

    2. Про людину або тварину: непомітно рухати плечима, спиною, злегка згортатися, здригатися (зазвичай від неприємних відчуттів, холоду, огиди тощо).

    3. Підніматися дибки, стирчати (про волосся, шерсть).

  • їждження

    1. Дія за значенням дієслова “їжджити” — пересування на транспортному засобі або верхи; їзда.

    2. (у спеціальному вживанні) Назва одного з традиційних козацьких видів верхової їзди, що включає виконання різноманітних вправ та трюків на коні.

  • їжджений

    1. Який має великий досвід, багато пережив або перетерпів; загартований життям, битий.

    2. Який часто їздить або багато подорожував; досвідчений у дорогах, подорожах.

  • їжачок

    1. Зменшувально-пестлива форма від слова “їжак” — невеликий їжак, їжачок.

    2. Розмовна назва пристрою для видалення зайвої води з поверхні після миття (наприклад, скла), що являє собою ручку з гумовою насадкою у вигляді клина.

    3. Розмовна назва колючої головки реп’яха або будь-якої подібної колючої квіткової або насіннєвої голівки рослини.

    4. У переносному значенні — про людину, яка легко дратується, “колюча” у спілкуванні.

  • їжачоголівкові

    1. Родина морських голкошкірих тварин класу голотурій, що характеризуються видовженим червоподібним тілом з численними сосочками, які нагадують голки їжака, та наявністю щупалець навколо рота для захоплення їжі; наукова назва — Synaptidae.

    2. Застаріла та неофіційна назва родини голкошкірих тварин, представники якої мають характерні довгі голкоподібні вирости на тілі.

  • їжачник

    1. Рід комах родини їжачкових (Forficulidae), що мають на кінці черевця вирости у вигляді кліщів; вуховертка.

    2. Рід багаторічних трав’янистих рослин родини айстрових (Asteraceae) з колючими листками та квітками, зібраними в кошики; будяк.

    3. Рід морських голкошкірих тварин класу голотурій (Holothuroidea), що мають видовжене м’яке тіло, вкрите виростами; голотурія, морський огірок.

  • їжачиха

    1. Самка їжака, самиця їжака.

    2. Рід рослин родини зонтичних (Astrantia), багаторічних трав з декоративними квітками; також народна назва окремих видів цього роду, зокрема астранції великої (Astrantia major).

  • їжачитися

    їжачитися — набиратися сили, здоров’я, товстішати (про людину або тварину).

    їжачитися — ставати схожим на їжака: згортатися клубком, випрямляти колючки, набирати оборонну позу; також переносно: ставати непривітним, замкнутим, оборонятися.