Словник Української
1. (заст.) Вигук, що виражає клятву, запевнення або підсилення сказаного; відповідає сучасним “чесно”, “справді”, “клянуся”.
2. (заст., у ролі частки) Вживається для емоційного підсилення висловлювання, надаючи йому відтінку запевнення або клятвеності.
1. (діал.) Відчувати сильний біль, свербіж, нудоту або інший неприємний фізичний відчуття, що викликає бажання ворушитися, корчитися; звиватися, корчитися від болю або неприємного відчуття.
2. (перен., діал.) Відчувати сильний внутрішній дискомфорт, тривогу, нервувати, метушитися; бути неспокійним через якісь переживання.
1. (діал.) Рухатися, пересуватися з труднощами, повільно або незграбно; плентатися, тягтися.
2. (діал., рідк.) Їхати верхи на коні або возі; подорожувати.
3. (діал., перен.) Повільно та старанно працювати, копітко робити щось; возитися, копотіти.
Дієприслівник від дієслова “їздити”, що означає пересування транспортним засобом або верхи, перебуваючи в процесі такої дії.
1. Призначений для їзди, пересування верхи або на транспортному засобі.
2. Який стосується їзди, пересування, пов’язаний з ними.
3. У складі власних назв: такий, що вказує на призначення для руху транспорту (наприклад, їздова кобила, їздовий пес).
1. Дія за значенням дієслова їздити; пересування на транспортному засобі або верховій тварині на певну відстань або з певною метою.
2. Окрема поїздка, подорож кудись, зазвичай не дуже тривала за часом або відстанню.
3. (у спеціальному контексті) Назва місцевості, населеного пункту або об’єкта, що походить від дії пересування або розташований біля шляху (наприклад, у топоніміці).
1. (безособове) Про наявність умов, можливості або бажання для пересування транспортним засобом; про відчуття під час такої їзди. Наприклад: «Сьогодні добре їздиться на велосипеді», «Вночі не їздиться через туман».
2. (безособове) Про наявність потреби, необхідності кудись поїхати. Наприклад: «Мені завтра їздитися до міста по справі».
1. Пересуватися, переміщатися кудись або в якомусь напрямку за допомогою транспортного засобу або верхи на тварині.
2. Вміти користуватися транспортним засобом або керувати ним; володіти навичками водіння чи верхової їзди.
3. Часто або регулярно відвідувати якесь місце, бувати десь, перебувати в поїздках.
4. (у сполученні з іншими словами) Бути придатним, зручним для пересування, перевезення чогось (наприклад, про дорогу).
1. Стосовний до їздецького (особи, яка керує кіньми під час подорожі або перевезення вантажів), властивий їздецькому.
2. Стосовний до Їздецька (назви населених пунктів), пов’язаний із ними.
1. Той, хто їде верхи на коні або на іншому їздовому тваринні; вершник.
2. Заст. Той, хто вправно їздить верхи; добрий наїзник.
3. У давньому побуті: воїн кінного війська; кіннотник.