Древослів

Словник Української Мови

їздець

[jizdɛt͡sʲ] Іменник

Буква:Ї

Значення

  1. (Зоологія) –

    Той, хто їде верхи на коні або на іншому їздовому тваринні; вершник.

  2. (Історія) –

    Заст. Той, хто вправно їздить верхи; добрий наїзник.

  3. (Історія) –

    У давньому побуті: воїн кінного війська; кіннотник.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. їздець, р. їздця, д. їздцеві, з. їздця, о. їздцем, м. їздцеві, к. їздцю

Синоніми & Антоніми

Синоніми

Більше записів